Щоразу, коли гірські ріки виходять із берегів, а вода заливає садиби на Закарпатті, Івано-Франківщині, Львівщині чи Буковині, я вкотре переконуюсь: страшнішою за стихію може бути хіба людська жадібність і бажання легкої наживи.
Нелегальні рубки лісу в Карпатах сягають тисяч гектарів щороку, хоча лісові господарства наполегливо звітують, що все в них гаразд. Що ж, розмивати межі законності — вигідно, а не помічати масштабів вирубаного лісу та неминучої екологічної катастрофи — надприбутково.
Попри всі тривожні сигнали в доповідях обласних керівників управлінь лісових господарств панує цілковита гармонія: обсяги нових насаджень зростають, кількість незаконних рубок стрімко зменшується, кожне дерево чіповане, а реалізація здійснюється виключно в законний спосіб — через аукціони. Однак Карпати й далі продовжують лисіти, гірські ріки висихають і регулярно виходять із берегів, затоплюючи все навкруги.
Статистикою вдається маніпулювати, та лише до певної межі, а на злочинну вирубку лісу вперто закривають очі аж до того незворотного моменту, коли повінь накриває з головою. Тоді вже голови в пісок не сховати.
Якщо раніше повені в Закарпатській, Івано-Франківській і Чернівецькій областях сягали масштабів стихійного лиха раз на 40-50 років, то тепер такі біди трапляються раз на десятиріччя, а локальні паводки та сильні підтоплення виникають чи не щороку, а іноді навіть двічі на рік.
Погляньмо хоча б на Закарпаття, де повені стали звичним щорічним явищем. У грудні минулого року Закарпаття накрила найбільша за 20 років повінь. На ліквідацію наслідків уряд витратив більше 182 млн. грн. Попередній 2016 рік теж не обійшовся без сильного паводку — тоді зафіксували найвищий за 10 років рівень води в ріці Уж. Листопад 2015 року — повінь із людськими жертвами та збитками у 2 мільярди гривень.
Одна з беззаперечних і головних причин впевненого сповзання на дно екологічної катастрофи — неконтрольована вирубка лісу. Особливо нищівних наслідків лісам завдають суцільні рубки, після яких екосистема не встигає відновитися, а замість густих лісових масивів на схилах Карпат залишаються гігантські залисини, які видно навіть з космосу. Ерозія гірських схилів після такої рубки зростає у 15 разів!
До 2011 року десятирічний мораторій забороняв проводити суцільні рубки ялицево-букових лісів на стрімких гірських схилах. Однак уже понад сім років ця норма закону не діє, тож схили нещадно вирубують. Ялицево-букових лісів у наших горах зовсім небагато: близько 18% від усіх масивів і лише 30 тис. га на стрімких схилах. Це вдвічі менше, ніж площа уже захищених законом Карпатських пралісів.
Навіть за теперішніх офіційних темпів вирубати ці ліси до останнього дерева можна менш ніж за десять років. Однак значення ялицево-букових лісів — стратегічне, адже вони найкраще затримують воду і укріплюють гірські схили.
Отож часу маємо зовсім небагато. Змінити ситуацію може проект Закону №6749 від 20.03.2018 “Про внесення змін до деяких законів України (щодо введення заборони на суцільну вирубку ялицево-букових лісів на гірських схилах Карпатського регіону)”, який пропонує кілька важливих ініціатив, як от:
— Відновити дію мораторію на проведення суцільних рубок в ялицево-букових деревостанах на стрімких схилах в усіх лісах Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської та Чернівецької областей без будь-яких часових обмежень.
— Залишити без змін норму щодо проведення тільки вибіркових, поступових і вузьколісочних рубок на пологих і спадистих схилах в ялицево-букових деревостанах
— Дозволити лише вибіркові рубки на стрімких схилах в ялицево-букових деревостанах
— Продовжити обмеження окремих способів рубок у смугах відведення каналів гідротехнічних та інших споруд міжгосподарського значення
Показово, що провідні екологи та академічні експерти не лише підтримали цей законопроект, але й активно долучалися до роботи над ним. Натомість обласні чиновники, керівники лісгоспів як правило, негативно реагували на ініціативу, бо відновлення мораторію, бачте, вдарить по господарській діяльності та бюджетах областей.
Водночас, багатомільйонні витрати на ліквідацію повеней ці місцеві «господарники» чомусь до уваги не беруть, а зв'язку між суцільними рубками і паводками бачити не хочуть, бо вкрадені гроші – «свої», а потрачені на ліквідацію паводків – «державні». Так само, як правоохоронні органи не хочуть попереджувати чи виявляти такі злочини, бо те, що «кришування» незаконних рубок – це бізнес прокурорських та місцевої влади ні для кого не секрет. Отже, нам потрібен цей закон. Він врятує не лише ліси, гірські містечка і села, а навіть тих, хто зараз заклопотано рахує мільйони від контрабанди бука, бо до кордону їде кругляк, який на митниці дивним чином перетворюється в дрова.
Зазначений законопроект уже пройшов перше читання, отож до другого очікуємо тотальної агресії і натиску від лісництв і тих, хто промишляє на контрабанді – вони зроблять усе, щоб законопроект не був ухвалений.
Звісно, колись давно Карпати вже були морським дном, але ж не обов'язково з усіх сил повертати ті часи?