Вельмишановні освітяни, представники громадсько-активних шкіл України!
У своїй діяльності ми обрали пріоритетом принцип партнерства школи з громадою: залучаємо її до співпраці з нашими навчальними закладами, виявляємо громадські очікування і прагнемо впроваджувати їх у шкільну практику, робимо школу й освіту загалом відкритою та демократичною. Сьогодні, коли нам пропонують зовнішнє незалежне оцінювання доповнити ще й вступними університетськими екзаменами та співбесідами для нібито об’єктивного оцінювання учнівських здобутків, стає зрозуміло, що під загрозою опинилася система чесного вступу до ВНЗ. Звичайно, незалежне оцінювання знань — не панацея від усіх освітніх бід. Однак навіть вороги ЗНО не можуть не визнавати, що, попри проблеми з пільговиками, огріхами в тестах тощо, з кожним роком існування ЗНО процедура вступу стає щораз об’єктивнішою і відкритішою. Завдяки ЗНО та Положенню про громадський контроль над незалежним тестуванням та вступною кампанією (2008) українська освіта може похвалитися справді вагомим, а не декларативним кроком у бік державно-громадського управління. Хіба кілька років тому ми мали доступ до інформації, наскільки коректно ставили запитання нашим абітурієнтам на вступних іспитах, співбесідах і творчих конкурсах, а вже про критерії об’єктивності й годі говорити. Впровадження з наступного року паралельно з незалежним оцінюванням університетських “тестів на лідерство, інших екзаменів” (Д. Табачник) на догоду ректорів виразно сигналізує, що “льодовиковий період” розпочався.
Ми можемо по-різному ставитися до нинішнього міністра освіти і науки України: на моє переконання, той, хто зневажає принципи територіальної цілісності держави й фальшує історію народу, якому служить, мав би сидіти, і то далеко не в міністерстві. Але ми, незалежно від регіону проживання, не можемо мовчати, коли йдеться про освітні інтереси громади. А вони не збігаються з фінансовими інтересами деяких ректорів і ділків від освіти. 82,8% випускників українських шкіл та 77,8% їхніх батьків на Сході й на Заході підтримують незалежне тестування як найбільш об’єктивне, таке, що мотивує школярів до навчання, розширює вибір вищих навчальних закладів, а не стимулює батьків до пошуку й купівлі “каналів” в університеті, як це було ще зовсім недавно. Минулого року за результатами тестувань до ВНЗ вступило понад 150 тисяч сільських школярів, що значно більше, ніж у минулому. Уперше за останні 18 років багато випускників сільських шкіл наважилися подати документи до столичних університетів і стали їхніми студентами. Якщо Україна й далі декларуватиме засади державно-громадського управління, рівного доступу до освіти, то без ЗНО як основного і чи не єдиного інструменту вступу не обійтися. Усім зрозуміло, що маніпуляційна ідея В. Семиноженка про 30% атестату + 30% ЗНО + 30 % вступних екзаменів покликана реанімувати попередню корупційну систему вступу.
Отож надійшов час з’ясувати, чи громадсько-активна школа є громадською за своїм духом. Закликаю Вас звертатися за підтримкою до місцевих громад і надсилати листи-звернення від громадян з вимогою зберегти незалежне зовнішнє оцінювання як основний інструмент вступної кампанії на адресу Міністерства освіти і науки України (01135, проспект Перемоги, 10, м. Київ; міністрові Табачнику), Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України (01008, вул. Грушевського, 5, м. Київ), Українського центру оцінювання якості освіти (01135, вул.Чорновола, 24, м.Київ).
Пам’ятаймо, що у Громаді — Сила!
З повагою,
Мирослава Товкало – доцент кафедри освітньої політики Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, тренер програми “Школа як осередок розвитку громади” Всеукраїнського фонду “Крок за кроком”