Голда Меїр – зібрала 50 мільйонів доларів для армії Ізраїлю. Іцхак Бен-Цві працював президентом і половину зарплати віддавав на розвиток освіти.
А Нафталі Герц Імбер – написав вірш, який став текстом ізраїльського гімну.
Всі ці троє – з України. Їх об’єднує те, що вони творили державу Ізраїль.
Велика кількість українських євреїв – саме зі Львова, вони проживали в районі Підзамче та Краківського ринку, спільно творячи культуру нашого міста.
Сьогодні неподалік Львівської муніципальної бібліотеки, на вулиці Князя Мстислава Удатного, відкрили мурал на честь Нафталі Герц Імбера. Він сам не жив у Львові, був родом із Золочева.
Єврейські контексти дають великий матеріал для української культури. До прикладу: 1905 року, в Російській імперії вибухнула революція. Частина російського населення не підтримала соціялістичні, робітничі та радикальні партії, ставши на захист московського царя, який сидів у Санкт-Петербурзі.
В Україні та на Московії росіяни створюють організації, аби захищати царський режим від революції. Уявляєте, росіяни самі ініціюють захист імперського режиму, який їх поневолює.
Ці організації матимуть спільну назву – чорносотенці.
Починаються єврейські погроми - росіяни грабують єврейські квартали.
У деяких містах українці та євреї спільно створюють загони самооборони для протидії єврейським погромам. В Полтаві такими загонами керує Іцхак Бен-Цві, майбутній президент Ізраїлю, співзасновник держави. У Лубнах - місцеві українські та єврейські партії створюють фактично Лубенську республіку – самоврядну територію, яка майже два роки контролюватиме території повіту, не допускаючи єврейських погромів.
Звідки ми про це знаємо? Питання джерел – дуже важливе як в історії, так і в журналістиці. І про лубенську республіку пише історик з міста Миколаїв Геннадій Коваль. У книзі «Лубни: миттєвості історії», присвячуючи цій темі кілька розділів: розділ «Лубни в кінці грудня 1905 року» та розділ «Справа про Лубенську Самооборону».
З цих текстів пана Коваля дізнаємося про цінне джерело, яке й допоможе детально вивчити цю історичну подію – судові матеріали.
Але є питання – які джерела використовував сам Геннадій Коваль?
Він сам про і розповідає наприкінці книжки. Зокрема, у списку бачимо такі джерела:
1.Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Полтавська область;
2. Хлібороб. Селянська часопись. Лубні. – 1905. – № 1, 12 грудня.
А тему суду над діячами Лубенської Республіки він досліджував читаючи різні номери газети Рада за 1907 рік.
У Лубнах було створено коаліцію громадських організацій. Цю коаліцію формували Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) та Українська Народна Партія, яку створили Брати Шемети та один з лідерів новоявленого українського націоналізму Микола Міхновський.
Тобто ми не знаємо, чи вживали термін «Лубенська Республіка» самі творці цього явища. Чи називали вони його «Лубенська Самооборона» – знають джерела, в яких треба ретельно копатися.
Зокрема, відомо, що Андрій Лівицький, котрий був президентом Української Народної Республіки, очолював український рух в Лубнах, тоді 1905 року. Можливо, в його родинному архіві збереглися матеріали, які проллють світло на цю темну ніч української історії.
Хай там як, факт існування Лубенської республіки чи Лубенської Самооборони –беззаперечний, як і беззаперечним фактом є антисемітизм росіян, офіційно закріплений в державній політиці.
Про цю державну політику розповідається на сайті Інститут історії Академії Наук України, де пишуть, що 23 грудня 1791 року імператриця Катерина II видала указ про заборону єврейським купцям жити на території внутрішніх губерній Російської імперії. Тобто – на Московії, Смоленщині, Санкт-Петербуржчині єврейським купцям забороняли жити, а в Полтавській Губернії та інших українських локаціях – жити можна.
Маємо дві різні політичні практики: українська – брати під свій контроль самоврядування та управляти регіоном самостійно, не допускаючи такі явища як єврейські погроми. І друга, російська – видавати на рівні держави укази щодо дискримінації тих чи інших національних спільнот, у такому випадку – євреїв, через поліцію, охранку, школи, гімназії та бібліотеки поширювати газети й літературу, яка цю політику виправдовувати, влаштовувати практичні заходи, такі як єврейські погроми, а потім судити українців та інших за порушення людиноненависницьких законів російської імперії.
Сьогодні ми воюємо проти ворога, збираючи донати на ЗСУ. Бо самооборона – наша сутність. Сьогодні ми вшановуємо єврейську історію та культуру, бо в ній є досвід створення сильних людей та сильної поезії, сильних спецслужб та сильної армії.
Нафталі Герц Імбер – поет, мав багато зв’язків у політичних колах Австро-Угорщини й Британії та зумів конвертувати їх на користь справи створення держави Ізраїль. Він працював у команді Лоуренса Оліфанта, який був лордом британського парламенту й виконував роботу посла в Османській Імперії: він їздив до Палестини, яка була під контролем османів та вивчав її, аби потім надіслати запит до турецької влади про створення єврейської колонії на Святі Землі.
Українці та євреї родом з України – брали участь у багатьох історичних подіях та процесах. І нам потрібно про це дізнаватися все більше і більше...