Кілька слів про призов ув’язнених до російськоі армії.
З усіх засобів збільшення чисельності збройних сил та підвищення їхньоі боєздатності, російське керівництво обрало найгірший. Ці колишні зеки не мають ні мотивації, ні бажання, ні навичок воювати. Для більшості з них війна – це можливість достроково вийти на волю, оновити «послужний список», заробити та навчитися професійному поводженню зі зброєю. Останнє стане їм в нагоді після повернення з війни, коли вони знову поринуть в глибини кримінального світу російських міст.
Ще одним наслідком стане падіння дисципліни та криміналізація російської армії, і так достатньо криміналізованої. Контролювати такі частини буде складно. Вже зараз російські генерали командують дуже неоднорідними підрозділами – частини регулярної армії РФ та росгвардіі, «мобілізовані ополченці ЛДНР», загони приватних воєнних компаній, «регіональні добровольчі батальйони», загони іноземних найманців. Про довіру, спайку і залагодження в таких випадках мова не йде в принципі. Згадайте, як в поразці на Харківщині російське командування звинуватило «мобіків» з ОРДЛО, зробивши з них цапа відбувайла.
До підрозділів з зеків довіри буде ще менше – для російських генералів вони будуть гарматним м’ясом. І колишні ув’язненні будуть платити своїм генералам такою ж ненавистю. В історії РСЧА в Другу світову були випадки, коли недисципліновані солдати вбивали старших командирів. Так що ватний слоган «можем повторить» може заграти зовсім іншими фарбами.
Тому боєздатність ЗС РФ цей захід точно не підвищить. І головне, що навряд чи їхнє керівництво це не розуміє. Просто мовчки відіграють написаний сценарій, поки все потроху валиться в тартарари.