Нещодавно у колишній єврейській дільниці Львова замалювали давню рекламу з капелюхами на фасаді житлового будинку на вул. Веселій, 5. Кам’яниця не має статусу пам’ятки архітектури, однак через це місце часто пролягали туристичні та екскурсійні маршрути. Бюро спадщини розповіло, якою була реклама на межі ХІХ-XX століть та чому її варто зберігати.
Капелюхи, які замалювали на фасаді (фото Forgotten Galicia – ZAXID.NET)
У XIX ст. одними із видів інформаційних повідомлень про послуги та товари ставали написи безпосередньо на стінах будинків. На них тодішні підприємці вручну писали перелік продуктів, товарів або перелічували компанії, що працювали у будинку. З часом їх збивали, замальовували, забували про них, та згодом при якісній реставрації ці написи польською, німецькою, українською та їдиш знову вигулькували на фасадах. Ці написи нагадують про мультикультурне минуле та передають атмосферу міжвоєнного міста.
«Один із таких написів збережено на будинку на вул. Леся Курбаса, 10/вул. Тиктора, 3. У міжвоєнний період тут функціонувала молочарня. Про це відомо із написів на фасаді з переліком молочних продуктів, які були у продажі. Кожна колонка була написана іншою мовою — івритом, німецькою і польською», – пише Бюро спадщини.
Ще один приклад збереженого та відновленого напису є на фасаді будинку на пл. Ринок, 10. Їх виявили під час ремонтних робіт, тож вирішили законсервувати та відновити у вигляді зондажів.
Часто такі написи фіксують і всередині будівель. Наприклад, в одному із будинків на вул. Князя Романа, де у міжвоєнний період функціонувала профспілка нафтової промисловості та профспілки нафтопродуктів.
З початку XX століття у Львові почали активно використовувати електричне освітлення, з’явились перші зразки світлової реклами. Світлова реклама поетапно витісняє найпоширеніші металеві вивіски на вулицях міста.
Першими їх використовували кінотеатри. На фасаді кінотеатру Corso (сучасна ресторація «Грушевський» на проспекті Шевченка) були букви заввишки в 1 метр, на вивісці «Фрашка» (пр. Шевченка, 8) – делікатні написи висотою 20 см із «електричним калейдоскопом» із світловими геометричними фігурами.
У період міжвоєння світлова реклама мала написи, викладені електричними лампами, часто їх фарбували у різні кольори. Були попередники «лайтбоксів» – скриньки зі скла з нанесеними зображеннями та підсвічені зсередини. Новинками були проєкційні апарати, що подавали зображення на екран чи тумбу – їх розміщували на будівлях, зупинках, вітринах і навіть фонтанах.
У міжвоєнний період у місті замінили старі рекламні вивіски на уніфіковані за єдиним зразком. Мальовані металеві вивіски поступово витіснили накладними об’ємними літерами із неоновими лампами. Цю продукцію фірми Philips у Львові розповсюджував офіційний представник технічне бюро Льовіна, яке функціонувало на вул. Подлєвського (тепер вул. Гребінки).
Вже пізніше рекламні оголошення почали друкувати у пресі. А головнокомандувач УПА Роман Шухевич був власником першої рекламної фірми на Галичині – Fama. Фірма мала різні відділи, що займались оголошеннями у пресі, кінорекламою, друкуванням рекламних буклетів, виготовленням фірмових вивісок і рекламних щитів, рекламними оформленнями вітрин (дизайн), організовували рекламні виставки і ярмарки. Рекламували люксову косметику, взуття, цигарки, зубну пасту, мед й олію та навіть жіночу білизну.
«Реклама була частиною повсякденного життя міста, вона щодня супроводжувала мешканців по дорозі на роботу, на шпальтах газет та на вітринах магазинів. Часто реклама була витвором мистецтва та надавала будинкам особливого вигляду. Важливо зберегти автентичні написи та відновлювати їх при проведенні реставраційних робіт на фасадах будівель, оскільки вони розкривають чимало таємниць міста кін. ХІХ поч. ХХ ст.», – наголошують у Бюро спадщини.
Нагадаємо, раніше ZAXID.NET писав про вивіски радянського періоду, одну з яких зараз відновлюють.