Прокурори змусили Кам’янка-Бузьку міську раду укласти охоронний договір на пам’ятку архітектури місцевого значення – колишній Народний дім, збудований у стилі українського модерну.
Як повідомили 3 квітня у Львівській обласній прокуратурі, цей архітектурний об’єкт у серпні 2025 року внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Він є власністю Кам’янка-Бузької міськради, окремі приміщення орендують приватні компанії як офіси.
«Прокуратура встановила, що міськрада протягом розумного строку не уклала охоронний договір з профільним департаментом облдержадміністрації. Це фактично позбавляло пам’ятку архітектури належного правового захисту та гарантій збереження її автентичності», – розповіли у прокуратурі.
Прокурори подали відповідний позов до суду. Однак міськрада уклала охоронний договір з департаментом ЛОДА, не очікуючи рішення суду.
фото ZAXID.NET
Цю красиву будівлю початку ХХ ст. звели у центрі Кам’янки-Бузької на початку XX століття. Автором проєкту є відомий архітектор бюро Івана Левинського Олександр Лушпинський. Форма вікон має характерну шестикутну форму, притаманну архітектурі українського модерну. Дах мав заломи, як гуцульські хати, первісно був покритий дахівкою. Фасад пам’ятки прикрашений кольоровою майоліковою плиткою фірми Левинського.
Народний дім збудували у 1911–1912 роках зусиллями священника Михайла Цегельського, який організував місцевий осередок «Просвіти». Там була актова зала, додаткові приміщення для бурси, крамниць і приватні помешкання. У народному домі проводили виступали театральні трупи та збиралися громадські організації, він став осередком громадсько-культурного життя міста.
Саме у цьому народному домі актори театру товариства «Бесіда» вперше поставили драму Івана Франка «Украдене щастя», у постановці брав участь Лесь Курбас. Зараз тут працює Центр дитячої та юнацької творчості.
Після радянської окупації у народному домі розміщувався революційний комітет – тимчасовий орган більшовицької влади. Відтак будівлю, як пишуть у прокуратурі, називають як «Будинок ревкому». Хоча вона відома саме як народний дім.
Нині стан цінної пам’ятки поганий: плитка відпадає, на фасаді нові вивіски і реклама, оригінальні дерев’яні вікна і двері замінені на пластикові. Оздоби актового залу, внутрішні сходи та плитка на підлозі частково збережені.