«Руйнуйте все, що зміцнює силу ворожої держави,
зсередини тієї держави і руками її громадян.
Для того вживайте всіх засобів і способів,
не оглядаючись ні на що»,
– цитата з книги Сунь-Дзи «Мистецтво війни»
Завдання Росії
Вперше за 30 років в українській армії на ключових посадах з’явились бойові офіцери, воїни, які пройшли всі щаблі служби, воювали й не є так званими «паркетними» генералами. А головне – ці офіцери не прив’язані до політків чи політичних рішень. Їх поважають та підтримують в армії й суспільстві. Головнокомандувач Валерій Залужний готовий іти до журналістів і говорити те, що думає без звертання уваги на політичну складову. Армія почала рухатись, а не просто сидіти в окопах. А після параду на День Незалежності знову відчулося збільшення довіри до військових та їхня підтримка.
Чи влаштовує це Росію? Звичайно, що ні. У неї тепер головне завдання – дискредитація військового керівництва, посилення тиску суспільства, політиків та ЗМІ. Посіяти недовіру серед військових до свого командування.
Війська Росії – на кордоні з Україною, а нам нічого не кажуть, ми не чуємо і не бачимо реакції від військового керівництва, то як реагує суспільство? Перестає довіряти!
Що відбувається?
31 жовтня українські ЗМІ опублікували новину під умовним загальним заголовком «Росія стягує війська до кордону з Україною, і це не навчання». Українські видання посилаються на американську газету The Washington Post. Вони б’ють на сполох, мовляв, «знову концентруються», натякаючи на те, що це новий виток перекидання військ і посилення напруження. Міністерство оборони тільки через півтори доби спростувало цю інформацію і повідомило, що перекидання нових підрозділів не зафіксовано, та обережно натякнуло на елементи спеціальних інформаційно-психологічних дій.
2 листопада вже видання Politico написало про передислокацію російських військ з додаванням супутникових знімків, які нібито зроблені 1 листопада. Українські ЗМІ дружно передрукували інформацію з переліком, які саме російські частини перебувають біля кордону. Цього разу Міністерство оборони відреагувало швидше і вже за пів доби дало повідомлення про те, скільки російських військових є біля кордонів України. Але фактично спростувало повідомлення в ЗМІ, вказавши, що Росія постійно накопичує війська для підтримки напруги в регіоні.
Чого боїмось?
В Україні вже восьмий рік триває війна. Росія на нас напала і не виводила війська, не підписувала мирних договорів, кожного дня її війська обстрілюють українські позиції. Населений пункт Єльня, про який всі дізнались із повідомлень американських ЗМІ, розташований на відстані понад 250 км від кордону з Україною.
Проте в соцмережах вже почали знущатись з Генерального штабу ЗСУ, недолугості українських керівників, до цих повідомлень додались заклики про мир, шкідливість НАТО і розмови, що ми ж брати з росіянами та треба помиритись, а війна – це все для політиків.
Страх – найбільший ворог людини. Людський мозок швидше сприймає яскраві розповіді навіть про неймовірні речі, ніж раціонально оцінює ситуацію. Якщо Росія захоче напасти на Україну в нових точках кордону, то з Криму їй для цього треба годину, 30 хв чи 10 хв? А скільки з населеного пункту Єльня? Якщо війська рухатимуться по прямій та з максимальною швидкістю, то 3-4 год.
Також ми реагуємо на «занепокоєння серед службовців США та Європи». Службовці іноземних країн у розмові з журналістами висловили своє занепокоєння, а ми розказуємо про недолугість українського військового керівництва.
Варто звернути увагу й на те, що росіяни взагалі не ховали техніку. Вони відповідно до статуту красиво і рівно її припаркували та зачистили територію (на попередніх картах до появи техніки дерев було значно більше), щоб супутник точно міг зробити якісне фото. Це свідома демонстрація сили та залякування для продукування сенсаційних новин, що мають вражати.
Американські ЗМІ допомагають Росії?
Якщо повідомлення американських ЗМІ поширюють страх в Україні та недовіру до військового командування, то вони допомагають Росії? Ні, ні, і ще раз ні. Новина писалась не для України, а насамперед для американців та європейців. Просто українські ЗМІ віддають перевагу перекладу чужої новини про безпеку України о шостій ранку без коментаря тих, хто за цю безпеку відповідає. Все-таки українці зроблять більше поширень і, відповідно, буде більше переглядів, якщо прочитають, що скоро нова фаза війни, ніж коли буде написано, що нічого особливого немає.
Зараз буде удар по самолюбству мільйонів українців: ми не є топтемою для американців і їхньої влади. Ніхто з американських керівників не дивиться на світ через українські окуляри, а всі події сприймає глобально. Питання війни в Україні йде поруч з війною в Сирії, слабкістю НАТО, посиленням Китаю. І навіть в цьому переліку буде розглядатись останнім.
Дві згадані новини важливі для розуміння американцями напруги між НАТО та Росією, усвідомлення, як за допомогою військових росіяни просувають політичні рішення в Європі та що уряд США і надалі намагається бути міжнародним поліцейським.
У чому проблема?
Збройні сили, розвідка та РНБО провалюють комунікацію із суспільством. Якщо вони лише реагують на повідомлення в ЗМІ, то довіри до таких заяв буде небагато. Інформаційне поле України має наповнюватись повідомленнями нашої розвідки. Ніхто не говорить про обман чи маніпуляції. Ідеться про банальне інформування: «Росія накопичила сили», «відбулось перекидання техніки ворога», «ми спостерігаємо за пересуванням військ», «не відбулось змін у дислокації техніки» тощо.
Також треба пам’ятати, що росіяни ведуть інформаційну війну по всьому світу. Тому українська присутність і в іноземних ЗМІ має збільшуватись: написання та розміщення аналітичних матеріалів, постійний контакт і наявність спікерів, які можуть навіть серед ночі прокоментувати американським журналістам ситуацію на кордоні та подати свою позицію. Українці не повинні просинатись і спершу читати новину, що на кордоні накопичуються війська, а потім чекати півтори доби на спростування від Міноборони. Коментар має бути або в самій новині, або через лічені хвилини після появи такого повідомлення.