Тарас Шевченко прямих нащадків не мав. Однак його кров не щезла, вона дотепер пульсує у дітях братів і сестер Тараса. Нам вдалося знайти такого праправнука, який живе у рідному селі поета на Черкащині.
У селі Шевченковому нас зустрічають Галина і Микола Лисенки. Чоловік - праправнук Йосипа, Тарасового рідного брата. Запрошують нас до господи. Вони звикли до гостей, бо ж підтримують контакти із інтелігенцією з різних куточків України, друзі часто гостюють у них.
Для родини велика відповідальність бути нащадками Шевченків. Втім цим не вивищуються, носять Тараса в серці.
Пан Микола унікальний і тому, що єдиний у світі дослідник родоводу Шевченків.
Більше 30 років пан Микола вишукував людей, однієї крові із Кобзарем.
І таки знайшов близько 1300 нащадків братів і сестер Тараса майже на усіх континентах. Склав генеаглогічне дерево, де більше 10 поколінь. Аби написати їх усіх, знадобилося 4 метри паперу. За найбільше генеалогічне дерево потрапив у книгу рекордів України.
У селі родичі згадували Тараса як просту людину, попри те, що на той час він уже був академіком
Пан Микола зібрав біографію кожного із нащадків Тараса, родинні світлини. Усе це видав у книжці "Коріння Шевечнкового роду". З-помі інших цікаве оце фото - це брати Тараса - Микита і Йосип, дуже схожі на поета.
А плітки про те, що у Кобзаря нібито були позашлюбні діти чи про те, що він не рідний син Григорія Шевченка, пан Микола називає повною нісенітницею.
Рідна земля притягує. Може тому пан Микола після багатьох років проживання у Києві, повернувся у свою Кирилівку, нині село Шевченкове. Мешкає недалеко від садиби Тараса, навіть господарку має схожу до Шевченків - клуня, город, вулики.