Ніколи на цьому не наголошував, але я підтримую декомунізацію. Щоправда, не в такій формі, коли вулиці імені вбивць умовно лівого ідеологічного спрямування називають на честь вбивць спрямування умовно правого. На мою думку, комуністична диктатура відформатувала свідомість нашого суспільства так, що пересічні громадяни України навіть не задумуються, коли мислять у більшовицькій системі координат. Механічна заміна доброго дєдушкі Лєніна на не менш доброго дідуся Бандеру не змінює свідомості: я знаю колишніх відданих комуністів, які зараз радісно співають «Батько наш...» і не відчувають жодного дисонансу. І от нещодавно трапився мені дуже характерний приклад більшовицької матриці в суспільній думці, який навів на невеселі роздуми.
Ситуація така. Як відомо, з квітня в Україні діяло нульове розмитнення уживаних автомобілів. Близько 30 років наша держава всіляко обмежувала ввезення недорогих і якісних автомобілів з Європи, через що пересічні громадяни або не могли собі дозволити придбати авто, або вимушені були купувати щось застаріле і дорожче. Не дивно, що за такої нагоди чимало хто почав шукати можливість ввезти автомобіль за тією ціною, за якою він доступний полякам або чехам, аж тут раптом держава передумала і повідомила, що з 1 липня все буде по-старому. Наші славні митники одразу ж сповільнили темпи пропуску автомобілів через кордон і тисячі людей не встигли розмитнити свої машини. В соціальних мережах з'явилося відео, де жінки-біженки ридають на камеру, пояснюючи, що їхні родини не мають грошей розмитнити автомобілі (вартість розмитнення може сягати понад 200% ціни машини) і благають президента дозволити розмитнити безкоштовно тим, хто подав декларацію до 1 липня.
І що ж ми бачимо в коментарях? А там – тонни ненависті. Звичайні мешканці України, переважно Західної, відверто знущаються із жінок. Мовляв, ах ви ж бариги, купувати автомобіль під час війни, краще б гроші на ЗСУ віддали, а де ваші чоловіки, може, від армії ховаються? Поляки з нас сміються, що ми у всьому світі просимо зброю, а самі машини купуємо! Відібрати у них все і віддати на фронт! І взагалі, звідки в біженців гроші? Мабуть, назбирали допомоги по всіх країнах, надурили європейців! Під суд їх!
Абсурдність таких коментарів просто зашкалює. Чому біженець не може мати грошей? Те, що у твій дім влучила ракета не означає, що на банківському рахунку ти не можеш мати 1000 євро на купівлю автомобіля. Але раціональні аргументи тут не діють: нікого ж не цікавить, як там насправді. Але чому?..
У такому потоці безглуздої ненависті щось видалося мені дуже-дуже знайомим. Десь я це вже бачив. Згадав! Та це ж пересічні «ватні» росіяни, які виливають потоки ненависті на українців. І я вже зрозумів, звідки ростуть ноги у цього явища.
Очевидно, що людині значно легше ненавидіти когось, схожого на себе. В основі такої ненависті лежить заздрість: мовляв, ти намагаєшся претендувати на те, що тобі (нам) «не положено». Пересічний мешканець небагатої української провінції впевнений, що недороге якісне авто з Європи – це «халява», на яку люди одного з ним соціального прошарку цілком справедливо не заслуговують, а отже ті, хто намагається це неписане право обійти, – фактично шахраї, які заслуговують на покарання. А в очах небагатих росіян такими «шахраями» є все українське суспільство. Адже українці, замість сидіти разом з росіянами в корумпованому пострадянському болоті, задумали – страх уявити – податися до ЄС і НАТО! Насправді, ми розуміємо, що жодного ЄС і НАТО росіяни не бояться: новина про вступ до Північноатлантичного Альянсу сусідньої Фінляндії особливого враження на них не справила. Чому? Ну бо фіни, відомо, іноземці. А «хахли» – вони ж типу свої, такі ж радянські люди, з роздовбаних колгоспів та заводів, з хрущовок і мікрорайонів. Як це вони – у ЄС, а ми залишимося тут?! Нє пущать!
І зверніть увагу: людина з таким способом мислення не думає про те, щоб усім було однаково добре, а лише про те, щоб усім було однаково погано. Грубо кажучи, щоб усі могли придбати недороге і якісне авто, щоб усі могли жити на європейському рівні... Ні! Головне, щоб «вони» не почали жити краще, ніж «я». Бо якщо це станеться – «мені» буде некомфортно, доведеться докладати якихось зусиль. А робити це ох як не хочеться!
І ось це, на мою думку, одна з найгірших речей, закладених у нашу суспільну свідомість більшовиками. Убогість як ознака патріотизму. Кожен, хто намагається жити краще – ворог Вітчизни. Це чудово вкладається в пострадянське розуміння нашої історії, де найбільш позитивні персонажі – зазвичай бідняки (за винятком часів Русі, які були дуже давно). Ну й окрема проблема – прикривання своєї більшовицької ненависті потребами воєнного часу.
Досі мене дивувало: як же так вийшло, що в роки колективізації та Голодомору селяни не змогли об'єднатися задля ефективного спротиву? Тепер розумію. Головне – нав'язати суспільству думку, що держава все робить правильно, що постраждають лише «куркулі», «глитаї», «спекулянти»... Так само, як зараз російська пропаганда наполегливо робить акцент на тому, що з боку України гинуть не солдати, а «бойовики», до того ж навіть не Збройних Сил, а... «вооруженных формирований». Мовляв, нема чого їм співчувати. Але, як бачимо, колишні радянські люди примудряються розпалити ненависть до собі подібних і без якихось зусиль з боку пропаганди.
Тому насамкінець лишається тільки порекомендувати читачам: вбийте більшовицьку ненависть у собі. Війна буде довга і виснажлива, спокуса шукати «ворогів» серед таких же українців, як і ви, – надто велика. От тільки Україні вона анітрохи не допоможе, якраз навпаки. Декомунізуйте свою свідомість і викидайте більшовицьку ненависть на смітник.