«Наше завдання – зібрати всіх, щоб ізолювати одних»

Головне з прес-конференції Володимира Зеленського

22:26, 24 лютого 2023

24 лютого, у роковини початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, президент Володимир Зеленський дав першу велику прес-конференцію медіа з усього світу, яка тривала майже три години. На ній обговорювали стосунки з Китаєм та Південною Америкою, постачання винищувачів та ATACMS, закордонні поїздки та коли деокупують Крим.

ZAXID.NET занотував найважливіше.

***

Чи буде перемога цього року

Якщо ми всередині і всі наші партнери будуть лишатися об’єднаними, дотримаються всіх слів та термінів, це буде не просто «бла-бла-бла», якщо ми всі зробимо свою важливу домашню роботу, неминуче нас очікує перемога. Я впевнений, що перемога буде, і дуже хочу, щоб вона була цього року. У нас для цього є все — мотивація, впевненість, друзі, дипломатія.

Ми об’єднали всі сили проти цієї навали. Жодна країна у світі не змогла б вистояти самостійно у такій війні, думаю, хіба що Сполучені Штати, але, на щастя, у них немає кордонів з РФ. Нам допомагають друзі за спільні цінності, щоб ця війна не пішла далі. Ми точно розуміємо, чого хоче Путін, військово-політичне керівництво РФ. Тому важливо, щоб кожен з нас сфокусувався і працював на своєму місці. І тоді буде перемога.

Про переговори з Росією і остаточну перемогу

Я не думаю теоретично, як можуть пройти ці перемовини. Ми робимо конкретні кроки, ми ініціювали «формулу миру», і там є результат. Є різні кризи, спричинені війною, зокрема, окупація Запорізької АЕС, блокада моря, і ми запропонували кроки [їх вирішення].

Ми бачимо зацікавленість від держав у підтримці цієї «формули миру», 141 країна з ООН підтримала наші мирні ініціативи. Наступним кроком я бачу залучення щонайбільшої кількості держав до першого установчого саміту, і хочеться, щоб він був результативним. Ми працюємо над тим, щоб були представники з різних континентів, щоб була Латинська Америка, Африка. Я б хотів, щоб були Індія і Китай. Наша мета — залучити всіх.

У формулі є багато пунктів, зокрема, фіксація миру. Це для нас дуже важливо, бо нам потрібні гарантії безпеки — не лише нам, а й для всієї Європи, адже війна має вже дуже великий вплив. Коли є виконання міжнародного права, ми дійдемо до дипломатичної фіксації цієї війни, але спершу виконати всі ті пункти.

Про країни ООН, які не підтримали резолюцію

Напевно, якщо ти не воюєш і нікого не втрачав, складно зрозуміти, що відбувається і який це біль. І заради цього ми працюємо з вами — щоб не через війну розуміти наслідки війни. Це слабка позиція — бути на відстані і говорити: «Ми не впевнені, що все відбувається таким чином». А яким чином?

Невже обов’язково потрібна війна і втрати, катування, зґвалтування, невже це має прийти в кожну домівку світу, щоб оцінити наслідки цієї кривавої війни і трішки хворі думки керівництва РФ? Тому і є дипломатія та журналістика — щоб це донести. Складно це донести до тих країн, які проти, але ми над цим працюємо. Я вважаю, що Україні потрібно робити кроки вперед до країн африканського континенту, ми довгі роки погано працювали в цьому напрямку, і це помилка. Тому є програма розширення посольської присутності України в Африці. Потрібні інвестиції в мир.

Міцного кулаку партнерів України не було до цієї війни, і я щасливий, що він є зараз, проте він неповний. Йдеться про Африку, Латинську Америку. Я б дуже хотів зробити зустріч-конференцію з країнами Латинської Америки. Я б зміг їм це все донести, корона не впаде, у мене її і немає. Я готовий іти на зустріч, наші дипломати ідуть на зустріч, ми готові пахати 24/7, скажіть, де придбати ще години, — і ми це зробимо.

Ми мали так працювати всі 30 років, але ніхто не очікував, що від сусіда, від Росії буде таке бажання знищити нас повністю. Тому це не виправлення помилок, я дивлюся в майбутнє: нам потрібна тотальна підтримка світу — і ми переможемо.

Про необхідність реформування міжнародних інституцій та трибунал за воєнні злочини

Пункт щодо справедливості є в нашій «формулі миру». Щодо міжнародних інституцій. Є майданчик ООН, може, він не універсальний, але іншого такого з такою кількістю держав, які можна об’єднати політично, я не бачу. І на цьому майданчику ми можемо підтримати створення спеціального трибуналу за злочини РФ. Також ми щоденно працюємо над створенням механізму компенсації всіх збитків, завданих агресією Росією нам.

Це складний механізм. Всі держави бояться створювати трибунали, бо різна відповідальність. Але перед тим, як щось запровадити в державі, потрібна політична воля, і знову ж таки тут ООН дуже корисна. Впевнений, що наші резолюції будуть підтримані. Окремо ми працюємо з деякими державами, які мають досвід, зокрема, з Великою Британією, Нідерландами, є перші кроки в США, балтійська трійка в Польща нас підтримують у всьому, що б ми не попросили.

Чому так складно? Бо інституції створили давно і в більшості своїй не проходили випробування такою агресією. Уся ця бюрократична система не даю відповіді: так коли ж буде справедливість і чи вона можлива? Люди, які втратили домівку і близьких, країни, що втратили території і економіку, хочуть вже зараз. І це справедливо, що вони хочуть справедливості.

У нас є приклад: повернення полонених. Для нас важливо було побачити стан наших хлопців та дівчат, а ви знаєте, що там були катування. Червоний Хрест, міжнародна інституція, не зміг перевірити стан. Чи вони універсальні? Ні. Чи наполегливі? Наполегливими були ми. Ми тиснули на всіх, щоб витягнути наших хлопців та дівчат, але досі доступу до полонених немає.

Ще до повномасштабного вторгнення ми працювали над поверненням політичних в’язнів з Росії, під час спроб нормандського формату, ОБСЄ мало верифікувати багато безпекових речей. Було дуже складно, бо «немає повноважень». Знаєте, від якої відповіді від міжнародних інституцій я втомився? «У нас не той мандат». Але в певний момент ми це поламали. Так, ООН ми зарядили нашою енергією, і там почали працювати, і ми таки зробити коридор [у Чорному морі], і все ж таки поїхало наше зерно.

Ця війна показує слабкі місця — в Україні, в ЄС, на континенті і, авжеж, в міжнародних інституціях. Як їх змінювати? Інша безпекова інфраструктура точно прийде з перемогою в цій війні.

Про Китай та його мирний план

Мені здається, що це був не мирний план, не резолюція чи декларація, а просто Китай показав свої думки. Те, що Китай почав говорити про Україні, — дуже непогано. Питання: що йде за словами, які кроки і до чого вони призведуть?

Я вважаю, що там є повага до територіальної цілісності. Там не вказано, до якої країни, але порушена територіальна цілісність нашої країни. Там йдеться про ядерну безпеку — це збігається з інтересами світу і нашої держави. Є пункти, з якими не погоджуюся. Але тим не менш це вже щось. Якщо там є думки, які збігаються з повагою до міжнародного права, територіальної цілісності і безпекових речей, ми повинні це використовувати і попрацювати з Китаєм. Наше завдання — зібрати всіх, щоб ізолювати одних.

Поки що я сприймаю думку Китаю як сигнал, я не знаю, що буде далі. Це залежатиме від наступних кроків. Я хочу вірити, що Китай буде на нашому боці, що не буде постачати зброю в Росію. І я роблю все, щоб не допустити цього. Краще бути там, де зараз Китай, ніж в обіймах РФ, бо це ризик Третьої світової. Якщо в позиції Китаю немає поваги до нашої територіальної цілісності, а значить — виведення російських військ, тоді нам цей пункт не підходить.

Я хочу зустрітися зі Сі Дзінь Піном. Думаю, це буде на користь нашим державам і безпеці у всьому світі. У нас з Китаєм великий товарообіг, і ми обоє зацікавлені зберегти економічні відносини. Китай поважає територіальну цілісність історично, а значить, має зробити все, щоб РФ вийшла з нашої території.

Про неможливість вигнання повністю росіян з території України і підтримку США

Усе залежить від міжнародної підтримки. Щоб вигнати росіян, потрібно пришвидшити надання військової допомоги.

Щодо підтримки США, найголовніше тут — приїзд президента Джо Байдена. Є матеріальні активи, є зброя, є підтримка Конгресу, є підтримка суспільства. Це про наявність фізично допомоги у нас. А є віра в перемогу, і це був приїзд Байдена. Як на мене, це головний сигнал.

Про можливість мирних переговорів та збільшення оборонних бюджетів країн НАТО після повномасштабного вторгнення

Багато держав, не тільки в НАТО, почали збільшувати свої оборонні бюджети. Війна в Україні почала перезавантаження НАТО. Всі перевірили і зрозуміли, що потрібні потужніші речі — кібербезпеку, інфонезалежність, новітні технології. Я вважаю, що це йде реформування оборонної системи.

І тут ми переходимо до компромісів і столу перемовин. Коли всі побачили, [на що здатна Росія], ніхто не побіг купувати квіти — всі пішли купувати зброю та технології. Всі думають, що щось не те з керівництвом РФ. Ніхто не веде бізнес з росіянами, навпаки — вводяться санкції. Люди зрозуміли, що потрібна незалежність не на папері, що потрібно захистити своє суспільство, бо ось він що зробив з незалежною Україною — вчорашній «таваріщ» і сусід.

Після того, як всі побачили, як вони вбивають, катують, і вони навіть не приховують атаки... Чому б ні? Чому б не поговорити про ядерну можливість? Чому б не захопити АЕС? Чому б не взяти іранські дрони і не вбивати цивільне населення, на руках якого не автомати, а діти? І після такої картини світу, чи можемо ми, українці, сісти зараз за стіл переговорів ось з цим усім. Я не знаю, що це. У нас називають це рашизм.

Давайте з самого початку. Почнемо з того, що ви (росіяни — прим. ред.) порушили. Поважайте наше право жити на нашій землі, вийдіть з нашої території, припиніть нас бомбити, вбивати наше цивільне населення, інфраструктуру, питну воду, припиніть бомбардування міст, сіл, вбивати просто собак, котів, палити ліси. Ось це все ви припиняєте — і тоді ми вам кажемо, у якому форматі ми будемо дипломатично ставити крапку.

Про міжнародні поїздки

Об’єднання світу — це моє головне завдання. Спершу були важкі діалоги — і офіційно, і особисто. Потім всі побачили, що ми дійсно міцні і зброя нам потрібна не для накопичення, а щоб вижити. Ми не воюємо — ми боремося за своє життя.

Потім була втома, і це справедливо, бо всі ми люди, енергетичні питання, криза через закриття Росією моря, багато різних криз. І важливо донести, що це — не наша війна, ми боремося за всіх вас, і це не війна викликала кризу, а Росія спеціально створює кризу, щоб послабити вашу підтримку і звинуватити Україну.

Моє завдання — робити все, щоб підтримка не послабилася. А потім є момент, коли потрібно бути вдячним світу за те, що тебе не кинули. Тепер у них є свої виклики зі суспільством, і я хотів так само приїхати і допомогти, підтримати цих людей. Я не знаю, скільки людей врятувала кожна країна, у тому числі Німеччина (запитання було від німецького журналіста — прим. ред.), і я хотів приїхати і розпочати нову сторінку наших можливостей, які я маю обговорювати особисто.

Про Росію після її поразки

Багато людей почали говорити, що буде після поразки Росії. Інформаційно це на нашу користь: це сигнал, що більшість держав, як мінімум, Європи вірять в перемогу України. Що буде з Росією потім? Чесно, мені все одно. У них є своя держава, про яку вони мають думати, і якби вони це робили, то не було б війни. От коли нам з вами думати про окупацію якоїсь держави? Ми думаємо про себе: як вижити, вибороти, побороти ковід. Кожна держава має думати про своє суспільство. Тому це питання (що буде з Росією — прим. ред.) - це їхнє питання, завдання, це їхня історія, і я не думаю про це.

Я вважаю, що російський бізнес, який під санкціями, не в захваті від цього. У них немає достатнього комфорту, в них тільки те, що вони мають в Росії. Ви вважаєте, що вони дозволять, щоб було 20 Росій, що вони будуть ділитися своїм бізнесом? Вони будуть думати, як зберегти свої капітали. Ми занадто багато думаємо про когось. Вони самі розберуться. Більше тиску, більше санкцій — і російська еліта буде думати, що зробити всередині держави, щоб з їх новою політикою хтось хотів сісти за стіл.

Про винищувачі

Від початку зброя натівського зразка у нас була в дефіциті. Ми почали над цим працювати, і в нас з’явилася артилерія, HIMARS, броньована техніка. І щось восени ми зробили дуже важливе, показали, що ми спроможні відвойовувати свої землі, — без цього у нас не з’явилося б нових видів зброї. У нас вірять, нам це потрібно, нам допомагають. Єдине слабке місце — це терміни.

Важливою частиною є ППО, а літаки — це її частина. І наші партнери розуміють, що ми хочемо це використовувати це як захист нашого неба. Тому ми почали важливі кроки вперед. Моя зустріч з прем’єр-міністром Великої Британії дає відповідь, чи є в України шанс отримати високоякісні літаки. Ми відкриваємо тренування з Британією, з Польщею, є перемовини ще з трьома країнами Європи про навчання — і про літаки, бо диму без вогню не буває.

Про переговори з Путіним у Туреччині

Я не сприймаю це. Ще до повномасштабного вторгнення я говорив багатьом: посадіть Путіна за стіл переговорів, щоб не допустити повномасштабної війни. Ніхто не зміг це зробити. Ердоган тоді не зміг це зробити, а зараз вважає, що може. Зараз не можемо ми. Там нема, з ким говорити.

Про відповідальність Путіна

Головне — довести справу справедливості до кінця. Не можна просто все взяти і закінчити, коли вбито стільки людей. Це лідер великої держави, і він має бути відповідальним. Це ж не дитинка, яка щось зламала, і можна пробачити. Потім є інший вік, коли треба за злочини відповідати перед законом. Я дуже вірю, що ця відповідь буде. Що мені подобається, в Гаазі, в Нідерландах, що ви доводите все до кінця.

Про вторгнення Росії в інші країни

Я вважаю, що це можливо. Путіну треба показувати успіхи і перемоги. Успіху на полі бою в Україні не буде, ми будемо боротися. Тому йому треба буде показувати успіхи, і він може бути там, де є слабке місце: вплив Москви чи ті чи інші негаразди, конфлікти. Наша розвідка перехопила документ про Молдову, і я передав її в ЄС і Маї Санду. Там є докази, що вони хотіли змінити керівництво держави. І вони можуть розвивати цей напрямок.

Тепер вони вкидують, що на кордоні України з Молдовою є непорозуміння, постріли і що Україна збирається зайти на територію Придністров’я. Вони розуміють, що ми поважаємо територіальну цілісність Молдови і вважаємо Придністров’я її частиною, і вони провокують нас постійно. І я вважаю, що Росія буде добиватися якихось успіхів і робити подібні кроки. Я вважаю, що це треба попереджати передачею озброєння, санкціями тощо.

Про викрадених з окупованих територій дітей

Силою забрати дітей ми не можемо, бо не можемо зайти на територію РФ. Силою забрати їх жодна міжнародна інституція не може, бо не мають мандат, про який я говорив, або не має бажання Росія їх пускати. Ми можемо тиснути. На початку березня буде саміт у Львові, будуть запрошені прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан, багато лідерів держав та міжнародних організацій, і там будуть говорити про всі можливості і рішення, про трибунали щодо сексуального насильства, агресії, багато різних питань.

Друге: працює наш омбудсмен, працює координаційний центр. Дуже складно, бо вони вважають, що вони нікого не вкрали, вони вважають, що зробили прихисток дітям, які бігли від насильства. Авжеж, діти все одно повернуться і буде відповідальність за це. Важливо, що це стало одним з актуальних питань, які ми обговорюємо з лідерами держав. Якщо ми будемо знаходити більше таких фактів, місць, де можуть бути наші діти, будемо робити їх публічними, це також може допомогти. Проте глобально без деокупації нашої держави повністю вирішити це питання не вдасться.

Про американців, які вважають підтримку США України надмірною

Хочу подякувати американцям, які підтримують Україну. Тому відсотку, який вважає підтримку надмірно, можу сказати лише одне: якщо вони не змінять своєї думки, не зрозуміють нас, вони втратять НАТО, впливовість США у світі і втратять підтримку держави, у якій 40 млн людей, мільйони дітей. Невже наші діти інакші? Невже американці люблять щось інше, ніж ми? Невже ми такі різні? Я впевнений, що ні.

Якщо політики говорять такі меседжі, вони мають розуміти, що їхні виборці на них рівняються, і бути обережними. Хто хоче Третю світову війну? Невже хочуть ризикнути? Америка ніколи не кине держави НАТО. І якщо так станеться, що Україна не витримає, то Росія прийде в держави НАТО. Вони прийдуть в Балтію. І тоді американці будуть відправляти своїх синів і доньок так, як зараз відправляємо ми, і вони будуть воювати, бо це НАТО, і будуть гинути. Я бажаю США тільки миру і підтримки України.

Про повернення Криму цього року

Лише бажання повернути всі території замало. Потрібно працювати. Все залежить від нас, від нас всіх. Є військові кроки, ми до них готуємося, ми готові морально, ми готуємося технічно, відправляємо людей на навчання. А далі будуть справедливі деокупаційні кроки.

Про ATACMS та чому їх не дають

Треба роз’яснювати всім, що далекобійна зброя — це захист цивільного населення. В уявленні багатьох держав, навіть наших стратегічних партнерів, що нам потрібна далекобійна зброя, щоб бити по Росії. Цей наратив розповсюджують різні інституції, не лише з Росії. Я не знаю, для чого це робиться. Десь це дезінформація з боку Росії, десь — внутрішні побоювання, що Україні не можна надавати таку зброю, бо вона буде бити по Росії. Треба пояснювати, що Росія спеціально поставила на таку відстань свою зброю на нашій тимчасово окупованій території, і нам треба вражати ці цілі, захищаючи наших людей.

Про переселенців в інших країнах

Наша держава не може бути потужною без українців. При всій любові та великої поваги до держав, які дали прихисток нашим переселенцям, пам’ятайте, що ви — українці. Коли ви зможете, я дуже хочу, щоб ви повернулися. Я зараз не кличу вас: думайте про особисту безпеку. Ми чекаємо на повернення до нормального життя після перемоги, повертайтеся, бо треба відновлювати нашу прекрасну державу.