«Я це трактую, як чергові кроки з відповідним апломбом, настроєм відомої політичної сили. Хотів би нагадати її представникам, що вибори до місцевих рад перенесено, і, напевне, вартує більше працювати на імідж, що вони щось створюють, бо розкритикувати можна будь-що», - так прокоментував 17 лютого під час прес-конференції заяву голови Львівської обласної організації ВО «Свобода», депутата Львівської обласної ради Ірини Сех про намір оскаржувати у суді указ Президента про створення Національного природного парку «Північне Поділля» депутат Львівської обласної ради від НРУ, один із ініціаторів створення парку Олександр Ганущин.
О.Ганущин прокоментував ZAXID.NET : «Зараз у них аргументація, що парк твориться для того, щоб комусь щось не дати, перед тим була аргументація, що парк створюється для Лозинських, а ще перед тим, що парк створюється, щоб забрати в громадян городи, паї, будинки».
Депутат запевнив: «Коли оглянути землі запасу, які за додатками до указу президента, пропонується з вилученням і без вилучення передати до національного парку, то можна переконатися, що ні для якої сільської інтелігенції, фермерських господарств, для ведення сільського господарства вони не є цікаві ні зараз, ні в майбутньому. Ці землі – далеко за межами населених пунктів. Як правило, це заболочені і заліснені землі, що служать буфером для тих лісів, які увійшли в заповідну зону».
Завідувач відділу охорони природних екосистем Інституту Карпат НАН України Олександр Кагало, що очолював науковців, які готували наукове обґрунтування створення національного парку прокоментував ZAXID.NET : «Після висловлення цілком конкретних побоювань, зокрема Іриною Сех про те, що, цитую, «національний парк – це шлях до наступного дерибану землі», ми вирішили дослідити це питання. Ми проконсультувалися з фахівцями із діючих українських національних парків. І виявилося, що дійсно, на жаль, наше законодавство дає таку лазівку. Територія національного парку зонується. Виділяються заповідна зона, зони регульованої та стаціонарної рекреації та господарська зона».
За його словами, зона стаціонарної рекреації призначена для розміщення стаціонарних рекреаційних об’єктів – готелів, кемпінгів тощо. Право на забудову у цій зоні надається за рішенням науково-технічної ради парку. Для цього не потрібні рішення влади. «Це і є та шпаринка, через яку можна пролізти, – прокоментував О.Кагало - Готуючи наукове обґрунтування створення національного парку «Північне Поділля», знаючи цей момент, ми це врахували. У попередньому зонуванні під зону стаціонарної рекреації ми визначили лише 3-4 га території. Це – існуюча тренувально-спортивна база «Бригантина» на території Спасівської сільради, і невеличкий фрагмент біля Підгірців. Наразі можливість дерибану землі в межах парку перекрита. Решта – громадський контроль за діяльністю наукової ради парку».
Керівник проекту з підготовки документації для створення парку, доктор сільськогосподарських наук, професор Львівського національного лісотехнічного університету України Леонід Копій додав: «Початково ми пропонували створити національний парк на площі близько 50 тис. га. Проте пішли на поступки усім місцевим радам, райадміністраціям. Парк має кластер ний характер, тобто він складається з кількох частин, які значно віддалені одна від одної. Ми пропонували, щоб він мав цілісну структуру, цього не вдалося зробити, дякуючи ЛОО ВО «Свобода». Замість того, щоб зайняти державницьку позицію, вони займаються піаром».