Науковцям вдалося розкрити таємницю давньоримського бетону, який вже багато тисячоліть не руйнується під дією стихій. Результати дослідження опубліковані в журналі American Mineralogist, повідомляє ВВС.
Як зазначається, дослідники просвітили зразки з давньоримського пірсу рентгенівськими променями високої потужності і з'ясували, що давні римляни зводили прибережні мури з каміння за допомогою бетону, який складався з вапна і вулканічного попелу. Вулканічні елементи вступали в реакцію з морською водою, і конструкція ставала міцнішою.
Під час дослідження зразків стін учені з'ясували, що бетон давніх римлян містить рідкісний мінерал - тоберморіт алюмінію. На їхню думку, ця зміцнювальна речовина кристалізувалася у вапні, коли давньоримський розчин виділяв тепло під дією морської води. Після детальнішого аналізу зразків прибережних стін за допомогою електронного мікроскопа стало відомо, що у складі бетону також міститься пористий мінерал, що називається філіпсит.
Науковці стверджують, що ці кристали проростали під тривалою дією морської води. Таким чином, морська вода не тільки не руйнувала стіни, а навпаки, її вплив зміцнював бетон і запобігав появі тріщин. «На відміну від сучасного бетону, який виготовляють на основі цементу, бетон давніх римлян твердий, наче камінь, і міцнішає під час хімічного обміну з морською водою», - пояснила авторка дослідження Марі Джексон з Університету штату Юта у США.
На думку науковців, це відкриття може стати поштовхом для розробки екологічніших будівельних матеріалів, адже виготовлення сучасного цементу шкодить довкіллю і є джерелом 5% усіх глобальних викидів СО2.
Між тим є кілька факторів, які ускладнюють відродження традиції використання давньоримського цементу. Один з них - це брак необхідної вулканічної породи. Окрім того, точний рецепт римської суміші не зберігся. Щоб повністю відновити формулу давніх римлян експериментальним шляхом, потрібні довгі роки.