Українські дослідники розшифрували напис на давньоруській свинцевій грамоті, яку археологи знайшли у місті Полонне на Хмельниччині. Це єдина віднайдена в Україні свинцева грамота і рідкісний епістолярний зразок періоду Русі. Про знахідку, роботу над її реставрацією та розшифрування напису детально розповів археолог та епіграфіст Тимур Бобровський.
Цінну знахідку розкопали під час Кам’янець-Подільської археологічної експедиції під керівництвом Павла Нечитайла восени 2021 року на місці давньоруського поселення літописного міста Полонного. У розкопі площею 200 м2 виявили кілька господарських споруд ХІІ століття, а також археологічні об’єкти раніших і пізніших епох.
«Грамоту знайшов один з учасників експедиції – Дмитро Тимчук. Розкопуючи поховання післямонгольської доби, він виявив під ним контури ранішого об’єкта – невеличкої заглибини на рівні культурного шару ХІІ століття. Заглибина, як з’ясувалося, була залишками відкритого вогнища діаметром близько 1 м, насиченого деревним вугіллям, серед якого траплялися уламки керамічних посудин кінця ХІ – першої половини ХІІ століть», – повідомив археолог Тимур Бобровський.
Це був невеличкий шматочок свинцевої пластини, згорнутої в п’ять обертів, обліплений з усіх боків землею. На металевій поверхні були помітні вирізьблені кириличні літери у три ряди. Свинцева грамота – своєрідний лист княжого періоду, яких досі на землях Давньої Русі знайдено лише дві і обидві у Новгороді, зазначає Тимур Бобровський. Попри це берестяні грамоти траплялися археологам частіше, зокрема у Звенигороді.
фото зі сторінки Тимура Бобровського
Більша частина тексту послання була захована у сувої та недоступна для прочитання. Реставратор Віктор Голуб відзначив, що знахідка мала значні деформації, тріщини та корозію. Йому вдалося зберегти цілісною і повністю розгорнути пластину зі свинцевого сплаву. Як з’ясувалося, напис кирилицею був також на внутрішній стороні. Це були два окремі листи, кожен з яких починався словом «Грамота».
Після тривалої роботи епіграфіст, фахівець з давньоруських графіті Тимур Бобровський, консультуючись з лінгвістами, розшифрував текст грамоти:
ГРАМОТА ОТ ХЫТРА ТА КЪ МИЧЕВИ, И КЪ ГЫРЛОВИ. СЪКУПИВЪША СКОТЫ, А БЕЗ МИЧА ВЕДИ КЫЕВУ.
ГРАМОТА КЪ МИЧЕВИ. А МАТИ ТИ БОЛИТЪ. А ДОРОЖЪ ТИ ПСЛ, НЪ ТИ НЕ ВЪДАЛЪ. А ИДИ ДОМОВИ.
Це означає: «Грамота від Хитра та й до Міча і до Гирла: вдвох зібравши худобу, натомість без Міча веди до Києва. Грамота до Міча: а мати-но хворіє (а Дорож-но писав, але тобі не віддав), тож йди додому».
Як пояснює Тимур Бобровський, текст на зовнішній стороні грамоти є листом господаря на ім’я Хитр до своїх робітників або молодших родичів Міча та Гирла, в якому він дає розпорядження Гирлу відігнати до Києва худобу, коли вони її зберуть (можливо, з випасів або в якості податків). У зверненні до Міча, вишкрябаному на внутрішній поверхні злитка, повідомляється про хворобу матері Міча, неотриманий ним лист від якогось Дорожа та наказ повертатися додому.
Як пояснює Тимур Бобровський, обидва тексти написані так званим напівуставом (прописними літерами), причому різними почерками. За їхніми особливостями фахівці також визначили вік авторів.
«Люди, які навчалися письма в різні часи, матимуть певні розбіжності у використанні деяких графічних моделей, тобто почерк старшої за віком особи виглядатиме більш «застарілим», ніж почерк молодшої. Схоже, що в текстах грамоти з Полонного ми спостерігаємо саме цю особливість: Хитр, який написав послання на зовнішній стороні, був років на 20-30 молодшим за безіменного автора тексту на звороті», – розтлумачив палеографіст.
Місто Полонне – одне з найдавніших міст України, відоме з 996 року. Давньоруське місто складалося з дитинця – міцної фортеці на вигині річки Хомори, до якої з північного сходу прилягало поселення міських ремісників та купців. Від початку існування місто належало до Київського князівства, до володінь Десятинної церкви. Тому вказівка у грамоті зібрати худобу для Києва могла стосуватися збору десятини.
Археологи, що розкопали знахідку, – і Дмитро Тимчук, і Павло Нечитайло – зараз перебувають на фронті у лавах Збройних Сил України.