Навчитися писати стисло, висловлювати одну ключову деталь лаконічно і красномовно – це неймовірно корисна навичка, і вона резонує і зі щоденною балаканиною більшості студентів, і з глобальним спілкуванням.
Я вже багато років учу першокурсників у коледжі, як писати есей на п’ять абзаців і наукову статтю, його страшну двоюрідну сестру. Але ці форми спонукають студентів до маніпуляцій з розміром шрифту, до плагіату і вживання кліше. Нам треба зосередитися на коротких, а не низьких формах.
Я не очікую, що всі мої випускники будуватимуть свою кар’єру, пишучи виключно у Twitter, але навчитися писати стисло, лаконічно і красномовно висловлювати одну ключову деталь – це неймовірно корисна навичка, і вона резонує і зі щоденною балаканиною більшості студентів, і з міжнародним спілкуванням. Підпис до фотографії ще ніколи не був таким важливим.
Тож кілька років тому я почав на своїх уроках давати короткі письмові завдання, окрім необхідних есеїв і наукових статей. Одного разу я попросив їх: "Принесіть рекламне оголошення з двох рядків, в якому ви хочете продати на eBay те зі свого одягу, що ви носите зараз". Поєднання комерції і моди зацікавило, і незважаючи на 30 учнів у кожній групі, я міг приділити серйозну увагу кожному. В іншому завданні я попросив їх описати одним-двома реченнями сутність дошки для писання. Один зі студентів написав: "Дошка багато в чому схожа на пам’ять: часто безладна, неорганізована і брудна. Навіть після того, як її витерли, на ній є сліди всього, що було написано".
Це було дуже добре, але я хотів ще коротшого результату. Як і багато викладачів, я вважаю, що досконала навчальна програма буде за семестр – з усього лише кількома змінами і, може, загальним педагогічним оновленням. Мої ідеальні заняття з письма мали б передбачати виконання таких завдань, як "Напишіть послідовні й оригінальні коментарі до п’яти відео на YouTube, які коротко пояснюють нам, чому здивовані кошенята або нетрадиційні весільні танці викликають реакцію мільйонів" і "Напишіть відгуки для Amazon, що містили б частково резюме, здогадки й аналіз на тему трьох канонічних творів, які ми читаємо цього семестру (знімаю бали за безпричинний сучасний арго і смайлики)".
Найдовшим завданням міг би стати супровідний лист, і навіть його можна довести до форми електронного листа. Я волів би, щоб мої студенти засвоїли ці навички, а не правильний спосіб цитування.
Багато що можна передати невеликою кількістю слів – і щось банальне, і щось екстраординарне. Філософи, такі як Конфуцій ("Навчання без міркування даремне, а міркування без навчання – небезпечне") і Ніцше були королями афоризмів.
І коротке – це не обов’язково спрощення. Якщо ви маєте тільки одне або два речення, то ніде сховатися. Я не пропоную коледжам усунути з програм вивчення англійської мови завдання з написання великих текстів, але, можливо, ми повинні залишити їх на другий семестр. Винагородження стислості спершу заохочуватиме студентів до ощадності й інноваційності в мові. Хтозна, ми могли б навіть почати залишати текстові повідомлення та нитки коментарів, якими наша цивілізація зможе пишатися.
Автор: Енді Селсберґ [Andy Selsberg] – редактор книжки "Дорога стара любов: анонімні примітки до колишніх захоплень, коханих, чоловіків, дружин і тих, що обдурили всіх" [Dear Old Love: Anonymous Notes to Former Crushes, Sweethearts, Husbands, Wives and Ones That Got Away], викладає англійську мову в Коледжі Джона Джея Назва оригіналу: Teaching to the Text Message Джерело: The New York Times, 20.03.2011 Зреферував: Омелян Радимський