Минулої п’ятниці з квартири мого друга, котрий проживає в Тернополі, зловмисники “свиснули” дві мобілки. Треба сказати, що цього могло б не трапитися, якби його батько, прийшовши з магазину, не забув замкнути двері до квартири.
Так-от, був вечір. Сім’я собі сиділа, хто перед комп’ютером, хто перед телевізором. А злочинці собі тихенько зайшли до хати і вкрали все, що лежало на кухні – два телефони і кілька гривень з куртки. При цьому, мабуть, вони дуже поспішали, бо навіть зарядних пристроїв до телефонів не взяли, які лежали поруч.
Коли сім’я мого друга виявила крадіжку, то звернулася до міліції і до операторів. Про звернення до міліції не розповідатиму, натомість закцентую на зверненні до оператора. А там повідомили, що зловмисники переказали кошти з цих номерів на інші номери, а також, (УВАГА!) – зателефонували на короткий номер 565, призначений для допомоги силам антитерористичної операції.
Двозначна ситуація: з одного боку, злодії хочуть красти в незалежній Україні. Мабуть, наслухалися про те, як російські “менти” “дотримуються прав людини”. З іншого боку, цей інцидент розкриває всю двозначну сутність нашого суспільства.
В нас прийнято робити аморальні вчинки і компенсовувати їх чимось моральним. Це те саме, що людина, статки якої здобуті нечесним шляхом, будує, наприклад, церкви; це так само, як людина, яка здобула свій статус через вбивства і побиття, допомагає дитячим будинкам... Зрештою, це нагадує багатьох “набожних” християн, котрі роблять купу не зовсім моральних речей, а потім в неділю чимдуж мчать до церкви, після чого, в той же день, продовжують робити вчинки, явно несумісні з християнською мораллю.
Наше суспільство хворе на роздвоєння особистості. Більшість людей так і не може визначитися, як їм жити. З одного боку, аморальність – це завжди легко, але з іншого боку, люди вважають, що, роблячи добрі справи, вони зможуть компенсувати свою аморальність.
Але все не так просто. Земля, як відомо, кругла, і кожен, хто робив щось погане, отримає погане у відповідь. Такий закон життя, перевірений, до речі, власним досвідом і не лише. І ніякі добрі вчинки тут не врятують.
“Не можна двом панам служити”, “Не можна однією дупою всидіти на двох стільцях”... Гадаєте, це хтось просто так придумав?
Тому дві поради: завжди замикайте на ключ двері у своїх квартирах і визначіться, нарешті, як хочете жити. Бо гармонія в суспільстві настає тоді, коли всі люди – на своїх місцях. А з суспільним роздвоєнням особистості нам гармонії досягти не вдасться. Живіть логічно.