Любомир Кушлик не просто колекціонує і науково досліджує музичні інструменти, він ще й грає на кожному із них, видобуває автентичний звук, як і тисячоліття тому.
За 20 років музикознавець зібрав уже тисячу експонатів. На виставку приніс лише половину.
«Коли я привіз сюди експонати, розкладав чемодани, то всі ахнули, кажуть: та то все не влізе», ― сміється колекціонер. ― У мене дуже багато бандур, скрипок різної роботи, є фабричні, але для мене найдорожча ― крива і горбата скрипка майстра з села. Так, як дядько зробив в Кам'янко-Бузькому районі, так і є».
Колекція безперервно розростається, бо пан Любомир їздить в експедиції.
«Я збираю їх де тільки можу: їжджу на села, на фестивалі, пристаю до людей на базарах, в автобусах їду, місцевих розпитую десь в Карпатах, в Буковині», ― розповідає музикознавець.
Особлива колекція й тим, що Любомир Кушлик збирає і побутові речі, які на перший погляд, не мають жодного стосунку до музики, але із яких народ видобував звуки і вважав оберегом. До прикладу, підкова чи маглівниця.
«На маглівницях грали, бо це предмет, що очищає і тому грали перед весіллям для очищення», ― пояснює пан Любомир.
Колекціонує й екзотику ― народні інструменти, скажімо, австралійських, африканських аборигенів, тихоокеанських полінезійців.
Втім, свою збірку лише час від часу показує на виставках, а постійного музею народних інструментів досі нема.
«Соромно зізнатися, що такий співочий й інструментальний український народ, який має дуже багато інструментів, де жива музична культура, не має повноцінного музею інструментів в усій Україні», ― каже Любомир Кушлик.
Виставка у Львівському музеї народної архітектури і побуту триватиме до серпня.