Одними з перших мандрівників часів середньовіччя були релігійні паломники, які пішки йшли до святинь. Люди долали сотні кілометрів, щоб помолитися біля чудотворних ікон, прикластися до мощей святих і попросити у святих отців зцілення. Першими обителями ченців були печери, потім біля них почали зводити дерев’яні, а згодом і кам’яні будівлі. Найдавніші монастирі, які збереглися на Львівщині, пам’ятають ще княжу добу. Деякі з них будував засновник Львова князь Лев.
ZAXID.NET розповідає про найдавніші святині Львівщини.
Страдч
Печерний рукотворний монастир у селі Страдч на Яворівщині існував там з княжих часів. Печера, розташована на схилі гори, має 270 м ходів. Всередині ченці облаштували церкву і келії. У печерній церкві є кам’яний хрест XI ст., кам’яний стілець для сповіді. Також там є витесаний із каменю престол. У кінці галереї є стіна, де по каменю стікають краплі, які віряни називають «сльози Богородиці». Вхід в печерний монастир зроблений у вигляді брами-каплиці з фігурою Матері Божої. Поруч на городищі ХІ ст. збудували муровану церкву Успіння Богородиці. Сьогодні Страдч є великим відпустовим центром УГКЦ, віряни сюди приїжджають на хресну дорогу.
Спас
Село Спас на Самбірщині, яке відоме з 1295 року, за переказами, було резиденцією князя Лева. Він тут збудував монастир на потоці, який впадає у Дністер. Хоча історики припускають, що першою обителлю для монахів була печера, а пізніше збудували Святопреображенський монастир, ймовірно, він існував вже в XI ст., а через два століття князь Лев Данилович його відновив. За переказами, останні два роки життя Лев провів у цьому монастирі. Де він похований, історики досі сперечаються – чи у Спасі чи у сусідньому Лаврові. Монастирська церква проіснувала до 1816 року, потім її розібрали, але накреслили план церкви.
Біля села є скеля, де був княжий замок. До наших часів в селі збереглося лише городище. А неподалік – геологічна пам’ятка природи Спаський камінь висотою 24 м.
Лаврів
Лаврівський монастир святого Онуфрія у Самбірському районі – ще один найдавніший монастир василіан, заснований у середині XIII ст. на кошти князя Лева. За легендою, засновником монастиря був Лавр. На думку істориків, це чернече ім’я литовського князя Войшелка, родича князя Лева, який у 1255-1257 роках був монахом монастирів у Спасі і Лаврові.
Первісні будівлі монастиря і його храму були знищені і багато разів перебудовувались, однак під час чергової реконструкцій під шарами тиньків виявили візантійські розписи, які датуються XV ст. і дуже схожі на розписи руської каплиці Вавеля. У вівтарній частині також можуть бути первісні елементи будівництва, дослідники знайшли там нішу, в якій раніше могли зберігатися мощі святого Онуфрія, які зараз втрачені, або й поховання князя Лева. До слова, його останків археологи так і не знайшли, однак підземелля древнього храму ще не повністю досліджені, що дає надію.
Онуфріївський монастир у Львові
Ще один Онуфріївський монастир є у Львові на вул. Хмельницького, він теж існує з княжої доби. Історики пишуть, що перші ченці тут з’явилися за князя Лева Даниловича, який передав їм ікону, яку тепер називають Ченстоховською. У 1573 році український першодрукар Іван Федорович заснував у монастирі друкарню, де видав «Буквар» та «Апостол».
Унівська лавра
Унів є однією з найважливіших святинь Української греко-католицької церкви. Цей монастир заснували приблизно на початку XIV ст. Однак поруч у лісі виявили фундамент церкви, яка може датуватися ХІІ-ХIII ст., і давній цвинтар з кам’яними хрестами та залишками келій-землянок перших ченців. До середини XV ст. монастирем опікувалися князі з роду Гедиміновичів. Згодом Унів перейшов у спадок княжому роду Лагодовських. Монаша обитель зазнавала нападу татар, тому багато разів перебудовувалась.
У XVI ст. розпочалося будівництво мурованої церкви оборонного монастиря. При ньому була школа, в якій навчалися діти шляхтичів. А за управління монастирем родом Шептицьких при ньому відкрили друкарню, місце дуже розвивалося, розбудовувалося. Митрополит Андрей створив тут сиротинець, бібліотеку, іконописну майстерню. На Чернечій горі, де зараз монастирський цвинтар, колись було городище приблизно IX ст. Ймовірно, там жили білі хорвати.
Добромиль
Ще один монастир, який пов’язаний з митрополитом Шептицьким, а назву він запозичив у Лаврівського – на честь святого Онуфрія, розташований у Добромилі. Історики вважають, що монастир заснований у XVI ст., коли почалося будівництво дерев’яної церкви Святого Миколая і келій для монахів зі Святоюрського монастиря у Львові. У середині XVII ст. збудували ще одну дерев’яну церкву Святого Іллі на тому місці, де тепер монастирський цвинтар. Ці дві церкви не збереглись. Муровану почали зводити у 1705 році. Монастир був оборонним, з муром і бійницями, за зразком монастиря у Лаврові.
У 1882 році монастир став осередком Василіянського Чину. 28 травня 1888 року в Онуфріївському монастирі розпочав служіння церкві Роман Марія Александр Шептицький, майбутній митрополит Андрей Шептицький.
Крехів
Теперішній Крехівській монастир збудований у 1612 році. Однак перші ченці селилися в цій місцевості в печерах, які досі існуюють за джерелом біля монастиря. За переказами, монахи Сильвестр та Йоіл поселились у вирубаній у скелі печері. Пізніше за підтримки засновника Жовкви Станіслава Жолкевського вони збудували церкву, її посвятив Петро Могила, при ній постали і келії. У XVII ст. монастир був оточений обороними мурами з вежами. Там люди переховувались від татар. У 1672 року їх захищав Іван Мазепа. Свій чернечий постриг тут прийняв майбутній єпископ Йосип Шумлянський. Зараз Крехівський монастир – відомий греко-католицький паломницький центр.
Підкамінь
Перший дерев’яний домініканський монастир у Підкамені згадується у 1464 році. Кам’яний почали зводити 1612 року, матеріал на нього брали зі скелі. Будівництво тривало поступово: спочатку постала західна частина монастиря, а коли кількість монахів сягнула близько 150, добудували друге крило, де зараз працює інтернат. Вежу примурували до храму у 1708 році. Монастирський комплекс займав 10 га. Його меценатами були відомі шляхетські роди. А король Речі Посполитої Ян III Собеський, який також профінансував відбудову монастирського храму, назвав святиню «східною Ченстоховою». Радянська влада зробила там катівню, пересильну тюрму і психоневрологічний інтернат. Тепер монастир Походження дерева Хреста Господнього є згромадженням ченців-студитів УГКЦ.