Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан звинувачує Україну. Здавалося б, що тут дивного, він це робить перманентно вже понад десять років. Інколи з власної ініціативи, інколи на замовлення свого кремлівського друга Путіна, інколи, щоб сподобатися американському другові Трампу.
Проте останні звинувачення особливі. Орбан вперше закинув українській владі, що буцімто вона збирається влаштувати державний переворот в Угорщині. «Українське керівництво переступило межу. Ми не прагнули конфлікту, проте Угорщина вже кілька днів перебуває під прицілом. Однак ні погрози президента [Володимира Зеленського], ні міністра закордонних справ [Андрія Сибіги], ні екстремістських військових угруповань не зупинять нас перед відстоюванням своїх інтересів», –написав Орбан у соцмережі X.
А варто нагадати, що за день до оприлюднення цих звинувачень міністр закордонних справ України Андрій Сибіга дав інтерв’ю «Українській правді», у якому заявив, що «прем'єр-міністр Угорщини є загрозою для свого народу». Ці слова шефа української дипломатії навряд чи змогло прочитати багато угорців, оскільки, як стверджують незалежні угорські ЗМІ, уряд в Будапешті заблокував доступ до «УП» і ще до десятка українських інформаційних сайтів.
То чому ж Орбан так рознервувався через недоступне в Угорщині інтерв’ю? Бо нині на карту поставлено його подальше перебування при владі. Нарешті з’явився шанс, що владу в Будапешті буде змінено внаслідок парламентських виборів, чи то пак «електоральної революції». Нарешті на угорській політичній арені з’явилася людина, здатна кинути виклик Орбану, а отже, стати для нього найгіршим ворогом, гіршим навіть за Україну.
Парламентські вибори в Угорщині відбудеться 12 квітня. Головними конкурентами на них є орбанівська партія Fidesz, яка утримує владу вже 16 років, і відносно молода опозиційна правоцентристська партія «Тиса» (Tisza) під проводом депутата Європарламенту Петера Мадяра (Péter Magyar). Згідно зі свіжою соціологією, за Fidesz готові проголосувати приблизно 40% угорців. А от «Тису» готові підтримати трохи більше ніж 50%. Такого падіння популярності правлячої партії соціологи не фіксували вже давно.
Партію «Тиса» було створено 2022 року, перед тодішніми парламентськими виборами. Проте участі в електоральному процесі партія тоді так і не встигла взяти. А Орбан вкотре гучно переміг, посиливши позиції своєї партії в парламенті.
Але 2024 року на політичній арені гучно заявляє про себе Петер Мадяр (як уже, очевидно, здогадався читач, він і є тим легендарним «ворогом») і тотально збурює партійний ландшафт країни. До цього часу він був активним членом Fidesz, обіймав високі дипломатичні посади в уряді, був одружений з міністеркою юстиції Юдіт Варзі. Проте дуже вчасно розлучився 2023 року, бо невдовзі після цього його дружина разом з тодішньою президенткою Каталіною Новак потрапили в педофільський скандал навколо дитячого будинку в містечку Бічке, де заступник директора намагався приховати розбещення дітей. Наслідком скандалу стало те, що і Новак, і Варґа були змушені подати у відставку. А от Петер Мадяр саме за допомогою цього скандалу зміг зробити свій політичний хід конем, розкритикувавши чинний уряд на чолі з Орбаном, і, гучно грюкнувши дверима, вийшов з Fidesz, а згодом долучився до «Тиси».
Завдяки своїй активності й ораторському хисту Мадяр зумів вивести партію-новачка з аутсайдерів у лідери електоральних преференцій угорців. Уже влітку 2024 року провідні соціологічні інститути визнавали за партією лідерство в опитуваннях громадської думки.
Мадяр спершу офіційно обійняв посаду заступника голови цієї партії. Окрім того, він став політичним паротягом на виборах до Європарламенту. Партія посіла тоді друге місце в голосуванні, провівши до законодавчого органу Євроунії сімох депутатів. А Петера Мадяра, який очолював виборчий список, у липні 2024 року офіційно обрали головою «Тиси». До речі, назва партії – не просто відомий гідронім, її ще можна розшифрувати як «Повага і свобода» (Tisza – Tisztelet és Szabadság).
У багатьох читачів, які раніше стежили за політичними перипетіями в Угорщині, виникне запитання: а куди ж поділася ще відносно недавно провідна політична сила країни – Угорська соціалістична партія (УСП). Саме вона керувала країною на початках реальної незалежності, після виходу з «комуністичного раю». Саме соціалісти домоглися членства Угорщини в НАТО і Євроунії. Проте нині вона цілковито маргіналізувалася, не витримавши випробування опозицією. Нині рівень її підтримки коливається на «кефірних відсотках» (приблизно 2%).
Довгий час соціалістичний електорат перебував у броунівському русі. Нині ж, як засвідчує соціологія, багато симпатиків УСП перейшли до «Тиси». Хоча, здавалося б, що спільного між соціалістами та ліберал-консерваторами. З одного боку, ніби й небагато. З іншого – є спільне велике почуття – ненависть до авторитарного Орбана і його партії. І цього виявилось цілком достатньо, щоб і ліві, і ліберали, і навіть тверезомислячі консерватори об’єдналися в намірі змінити владу. Саме тому можна говорити про неминучу «електоральну революцію» в Угорщині.
Великі міста, а передовсім Будапешт, уже давно голосують проти Fidesz. За політичну силу Орбана були малі міста і села. І цього, як виявлялося, було достатньо для перемоги, навіть для переконливої перемоги.
Орбан часто позиціонував себе як хлопця зі сільської місцевості. Хоча насправді він народився в Секешфегерварі, місті зі 100 тисячами мешканців. Він вдавав, що цілком розуміє і ледь не шкірою відчуває всі болі й жалі селян. Він намагався розпалити ненависть сільського тестаментально-рустикального електорату до космополітичних міських мешканців. «Якщо міське повітря робить вас вільними, то сільське повітря робить вас угорцями. Без сильного сільського світу не може бути сильної Угорщини. Село – це не минуле, а майбутнє, і 2025 рік буде роком сіл», – проголосив Орбан минулої весни, під час запуску нового етапу своєї «Програми для угорського села».
Міський електорат Орбан втратив ще раніше, і не тільки через ідеологічне протистояння. Вибудувана ним соціально-економічна модель почала чимраз частіше давати збої. Поєднання кількох факторів – інфляції, демографічного спаду, деградації медицини, скорочення європейських субвенцій – послабило матеріальну основу лояльності до уряду.
Нині Орбан чимраз відчутніше втрачає й село, яке досі слугувало йому резервуаром голосів, каналом перерозподілу ресурсів, а ще – інструментом ідентичнісної політики. Fidesz за тривалий час перебування при владі встигла вибудувати потужні клієнтелістичні мережі у збіднілих периферійних районах. Для цього було використано централізовану систему державних закупівель, створену для спрямування національних і європейських коштів обраним посадовцям і підприємцям, близьким до влади. Також активно використовувалася програм «громадської зайнятості», яка забезпечувала доступ до соціальних виплат і винагород муніципалітетам. Також влада не соромилася зловживати розподілом концесій на сільськогосподарські угіддя, дрібні крамниці, мале підприємництво тощо. Утім по всіх цих програмах Брюссель завдав нищівного удару, заморозивши близько 20 мільярдів євро після процедури, розпочатої 2022 року за неодноразові порушення верховенства права угорською владою. А коли держава більше не здатна «компенсувати» бідність стабільністю й дрібними вигодами, ідентичнісна риторика втрачає ефективність.
Зв'язок уряду зі селом почав руйнуватися. І саме цю прогалину, яка виникла, поспішили заповнити Мадяр і його прихильники. Як пояснив Даніель Коварек,– доктор політології з Центральноєвропейського університету у Відні, «порівняно з опозиційними партіями, які намагалися кинути виклик режиму у 2018 та 2022 роках, Tisza має набагато сильнішу присутність і набагато розвиненішу місцеву організацію в сільських громадах. Партія опирається не стільки на чітко виражену ідеологічну лінію, скільки на щільну територіальну мережу та прагне об’єднати якомога ширше коло людей».
Навіть прізвище головного опозиціонера було спритно використане в електоральних гаслах: «Ні ліві, ні праві, тільки Мадяр (Magyar – угорець)!».
Партія «Тиса» зуміла продати себе угорському виборцю як та політична сила, що виступає проти всього поганого, за все хороше. У національному політичному ландшафті, який поляризований уже понад п'ятнадцять років, партія намагається дистанціюватися і від національного консерватизму уряду, і від лібералізму попередньої опозиції. «Ідеологічне розмаїття “Тиси” означає, що вона тримається осторонь від суперечливих прогресивних питань, таких як права ЛГБТ чи військова допомога Україні», – пояснює доктор Коварек.
Але повернімося до українофобського твіту угорського прем’єра. У ньому він ще закликав угорців не надсилати грошей Україні, а «кошти хай краще залишаться в угорських сім'ях, ніж у ванній кімнаті українського олігарха». Він пообіцяв не дозволити заблокувати імпорт російської нафти й газу, оскільки «без них неможливо знизити комунальні витрати та забезпечити доступну енергію для угорських родин». Орбан теж виступив рішуче проти прийняття України до Європейської Унії впродовж наступних двох років, бо, на його переконання, «це означало б імпорт війни».
Віктор Орбан запевнив, що рішення про вступ України до ЄУ не ухвалять, допоки в Угорщині залишається «патріотичний уряд». «В Україні це теж добре розуміють. Тому там хочуть [привести до влади] в Будапешті новий проукраїнський уряд, і їхні погрози ніколи не припиняться», – нарікав угорський прем'єр.
Чи можна вважати, що майбутній угорський уряд, якщо його очолить Петер Мадяр, точно буде проукраїнським? Навряд чи. Не варто забувати, що він сам довгий час перебував у лавах Fidesz і тоді аж ніяк не виступав проти політики уряду, зокрема й щодо України. Навряд чи Мадяр захоче суперечити електорату в питанні допомоги Україні, бо більшість угорців виступає проти. Однак можна з великою ймовірністю стверджувати, що уряд Мадяра точно не буде таким українофобським, як чинний. І тоді принаймні стане можливим конструктивний діалог між Києвом і Будапештом.