Серед найпопулярніших новин на ZAXID.NET у минулому році було, звичайно, багато історій про громадський транспорт (зокрема про нічні маршрутки), про особливості паркування у Львові, різні курйозні кримінальні випадки і таке інше.
Ми ж вирішили відібрати із списку Топ-100 найпопулярніших публікацій 2015 лише ті, які корисно перечитати (або ж таки прочитати, якщо ви пропустили їх у 2015 році) на початку цього року.
Розповіді про українську історію, пропаганду та її наслідки, українських олігархів та власників найпопулярнішого гірськолижного курорту – усе, що допоможе провести залишки вихідних з користю.
***
Це розповідь історика Ярослава Грицака про сучасні революції і про те, чим від них відрізняється Євромайдан. Також це історія покоління, «якому нічого не світить» і якому потрібно допомогти знайти ідею. Але головне – це спроба з'ясувати (або принаймні поставити правильні запитання), куди ж все-таки рухається світ і як це на нас впливає.
«За своїм станом ви є середній клас, а за становищем ви є ближчими до пролетаріату. Вам нічого не світить. Тому що вас надто багато. Це і є прекаріат – соціальний клас без великого майбутнього... Євромайдан – це революція прекаріату. Євромайдан був ближчим до руху Occupy чи протестів на площі Таксим в Стамбулі. Єдина відмінність Євромайдану від всіх інших революцій креативного класу, що це була єдина переможна революція. Тому що прекаріат не здатен перемагати, він здатен красиво бунтувати».
«Як віднайти коріння» – практично покрокова інструкція для тих, хто хоче дослідити минуле своєї сім'ї. Куди звертатися, які архіви (у тому числі й неофіційні) та сайти можна використовувати, аби знайти інформацію про своїх родичів.
Юрист Інституту медіаправа Ігор Розкладай та директор Галузевого державного архіву СБУ Ігор Кулик по пунктах пояснюють, як знайти інформацію, якої не знає Google.
«Якщо ви хочете з'ясувати інформацію про родичів і потрібні дані давніші, ніж 75 років, для отримання інформації вам потрібно буде доводити рідство. А тут можуть виникнути проблеми. Адже, якщо йдеться про Східну чи Центральну Україну, то документи часто знищувались. Тому тут варто шукати вторинні джерела – документи з місць, де предок вчився, судові записи тощо. Основне ж джерело – система державних архівів, що є в кожному обласному центрі».
Історія доцента Львівського національного університету ім. І. Франка Ольги Загульської, яка впродовж десяти років сповідувала достатньо нетипові для Львова політичні погляди, але весь цей час залишалася, за словами колег, хорошим викладачем.
«Жінка уже давно має нетипові, як для львів'янки політичні погляди. Так під час революції 2004 року вона підтримувала Януковича. Не змінила своїх поглядів і через 10 років. Навіть під час розстрілів на Майдані вона не вважала владу Януковича злочинною... Викладачі кафедри фізичної географії позитивно відгукуються про свою колегу, вважають її хорошим спеціалістом. Попри це вони знають про її політичні погляди, а декотрі із них навіть переглядали її блог, щоб зрозуміти витоки такого світогляду».
Розповідь про те, як один підпис або кілька слів назавжди змінюють ставлення до артиста. На прикладі історії Олега Табакова Олександр Косвінцев показує, як відбувається крах людини.
«На відміну від деяких професійних лизоблюдів, у Табакова була абсолютно стовідсоткова відмовка, щоб не ставити свій підпис під відкритим благословенням головного кремлівського бандита на вбивства сусідів. Але в житті будь-якої людини рано чи пізно настає момент істини. Ось і цей артист не зміг протистояти стадному інстинкту і завізував ганебний відкритий лист. Деякі підписанти визнали за благо більше не висловлюватися з приводу вторгнення російсько-терористичних військ на Донбас. Але Табаков, як один з найбільш відданих путінських холуїв, не вгавав».
Детальний розбір нової системи штрафів за порушення правил дорожнього руху – як діятиме автоматична фіксація порушень, що таке штрафні бали і як сплачувати наполовину менші суми.
«За перші три порушення водій зможе «розрахуватися» балами. Кожному водієві щороку надаватиметься 150 балів. За одне порушення правил за ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил проїзду перехресть, зупинки, стоянки, обгону, користування освітлювальними та звуковими приладами тощо) зніматиметься по 50 балів».
Прискіпливий аналіз скандалу з «французькими журналістами». Історія про те, як російська пропаганда без зусиль «розводить» український фейсбук на зраду.
«Інше питання: хто зібрав усі ці твітти докупи, сформував ласе до споживання повідомлення й запустив у медіа-простір. Нескладне інтернет-розслідування вказує на російські й проросійські джерела: сайт телеканалу «Звезда», проросійські ресурси «Русская Весна», «Новороссия» тощо. Вже потім їх підхопили українські інтернет-ЗМІ».
Продовження дискусії про те, яка історія потрібна українцям. Розповідь Василя Расевича про те, чим шкідлива «історія православно-селянських невдах».
«Якщо комусь здається, що ми у себе вдома вправі ставити пам’ятники усім, кому заманеться, або якщо хтось скаже, що ми маємо повне право шанувати своїх національних героїв, то я пропоную тим «самостійникам» потім навіть не апелювати до міжнародної спільноти про допомогу. Якщо ви вважаєте героями тих, хто масакрував тисячами мирне населення, то вам в інший бік».
Розділ із невиданої за життя Андрія Кузьменка повісті, який вперше з'явився на ZAXID.NET. Історія поїздки Кузьми із кумом на концерт AC/DC.
«Згадайте любий анекдот про кумів – це про нас. Шонік живе в Ужгороді і має до кордону ближче, ніж ми з вами до молочного магазина. Ця небезпечна близькість і сформувала в ньому таку рису характеру, як «Хронічне Несидіння вдома» або «Пріключенія Шоніка». Шонік почав відвідувати концерти всіх світових зірок, трохи раніше, ніж став говорити слово «мама». Пізніше – він заразив цим і мене».
Історія про те, як Дмитро Фірташ, рятуючи себе, надумав створити план порятунку країни. А ще тут Василь Расевич пробує посортувати олігархів та поіменно називає європейських помічників Фірташа.
«В Україні розпочалася повномасштабна війна олігархів. З одного боку, діє вже відома нам «трійця»: Фірташ, Пінчук, Ахметов, а на другому полюсі позиціонується Ігор Коломойський зі своїми союзниками. Зрозуміло, що олігархів святих не буває. Але й між олігархами є різниця».
Розслідування про власників готелів, ресторанів та інших прибуткових підприємств, що розташовані поблизу одного з найпопулярніших зимових курортів України.
«Більшість будівель на території туристичного комплексу «Буковель», збудований ТОВ «Скорзонера», яке контролює група «Приват» Ігоря Коломойського. Товариство було створене у 2000 році спеціально для будівництва гірськолижного курорту. Першими засновниками були Олександр Шевченко (тепер депутат Верховної Ради від «Блоку Петра Порошенка»), голова правління ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» Анатолій Попадюк (у минулому - голова НАК «Нафтогаз України») та Оксана Максимів».