У попередньому блозі я розповідала, як майже щодня телефоную до кол-центрів наших медичних об’єднань. Перевіряю, чи можна додзвонитися, записатися до лікаря, отримати зрозумілу відповідь.
Зараз таких дзвінків менше. А знаєте чому? Бо перший, найскладніший етап інтеграції поліклінік (а тепер уже лікувально-діагностичних центрів) до територіальних медичних об’єднань ми пройшли. Команди налагодили роботу, усунули чимало технічних та організаційних питань. З’явилося більше можливостей перейти до наступних завдань: залучати лікарів, оновлювати обладнання, ремонтувати відділення, розвивати допомогу там, де її бракує.
Але якби я зараз написала, що додзвонитися можуть усі, черг більше немає і кожен пацієнт задоволений, хтось цілком справедливо заперечив би. Тому хочу розповісти і про результати, і про те, що нам самим не дозволяє заспокоїтися.
Добре пам’ятаю виїзд у поліклініку на Медової Печери. Оглядали новий хол після ремонту: світлий простір, рецепцію, зони очікування. Потім міський голова пішов подивитися, у якому стані верхні поверхи. Там люди чекали на прийом до онколога. І ми почули багато різних зауважень.
Оперативні, достовірні і найважливіші новини тут Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google
Звичайно, Перше ТМО відреагувало на всі пропозиції мешканців і зараз онкопослуги – один з важливих нових напрямків роботи лікувально-діагностичного центру. Але сама розмова запам’яталася. Ми приїхали подивитися на завершену роботу, а люди показали нам проблему, з якою зіткнулися того дня. Для людини, яка чекає на онколога, найважливіше – потрапити до лікаря.
Це не применшує потреби в ремонтах. Доступний вхід, справний ліфт, місце, де можна сісти, потрібні щодня. Просто всі ці зміни мають працювати разом із добре організованим прийомом.
Що ж відбулося після 1 травня, коли поліклініки почали працювати у складі двох медичних об’єднань?
Насамперед побільшало можливостей отримати консультацію фахівця у своєму районі. До трьох приєднаних ЛДЦ Першого ТМО залучили 93 нових лікарів хірургічного й терапевтичного напрямів. Серед них – 16 експертів, які консультують постійно. Це можливість обговорити свою ситуацію з лікарем, який має досвід роботи у стаціонарі, та визначити подальші кроки лікування.
У «Південному» запрацювала хірургія одного дня. У «Погулянці» відкрили дерматохірургію та онкодерматохірургію. У «Погулянці» й «Сихові» можна проконсультуватися з мамологом, пройти необхідні дообстеження, а за показаннями – хірургічні маніпуляції. В обох центрах приймають судинні хірурги, на Сихові – також нейрохірург.
І тут повернуся до поліклініки на Медової Печери, з якої почала цю розповідь. Сьогодні в «Погулянці» вже виконують операції з видалення злоякісних новоутворень шкіри. Один із прикладів – видалення раку шкіри на кисті. Щоб закрити ділянку після операції, лікарі пересадили власну шкіру пацієнта. Пересаджена шкіра прижилася, а дослідження не виявило пухлинних клітин по краях видалених тканин. За складними медичними назвами — конкретна допомога, яку людина отримала у своєму лікувально-діагностичному центрі.
У Другому ТМО теж є зміни, які пацієнт може відчути безпосередньо. Наприклад, у «Виговського» та «Левандівці» матеріал для аналізів можна здати на місці, а до централізованої лабораторії його доставить об’єднання. Людині не потрібно окремо їхати туди, де виконують дослідження.
У «Виговського» оновили мамограф і денситометр, облаштували амбулаторну реабілітацію, відремонтували травмпункт. Доступне обстеження периферичних нервів і м’язів – електронейроміографія. У «Левандівці» запрацювали новий колоноскоп та оновлений Центр ментального здоров’я.
За травень-липень амбулаторні підрозділи двох об’єднань забезпечили понад мільйон відвідувань і майже мільйон лабораторних досліджень. За цим великим обсягом роботи – щоденні прийоми, обстеження, рішення лікарів. А для оцінки доступності дивимося й на час очікування: у липні в шести з дев’яти підрозділів він у середньому становив один день, у трьох – два.
Змінилася і робота кол-центрів. У Першому ТМО зараз працює 31 оператор. У Другому частка прийнятих дзвінків зросла до понад 80% у липні-серпні. З урахуванням передзвонів там опрацьовують 98,5% звернень. Це відчутний поступ.
Оновлення приміщень теж продовжується. У «Погулянці» після холу й заміни трьох ліфтів готують близько 800 квадратних метрів для діагностики та амбулаторної реабілітації. На Сихові завершили ремонт відділення діагностики, працюють над іншими відділеннями. У ЛДЦ Першого ТМО оновили фізіотерапевтичне обладнання та обладнання для функціональної діагностики загальною вартістю мільйон доларів. Близько 50 об’єктів у цій мережі перебувають на різних стадіях – від проєктування до ремонту.
Особливо важливо, що розвиваємо сімейні амбулаторії у Лисиничах, Підбірцях та Рясному. Із виїзними консультаціями вузьких спеціалістів та інструментальною діагностикою. Роботи у Лисиничах уже завершують. Адже потреба в допомозі поруч із домом однаково важлива і для мешканців великого району, і для людей у менших населених пунктах громади.
Є також зміни, які важко показати фотографією ремонту. Наприклад, у поліклініках Першого ТМО запровадили нову роль – координатора сервісу. Вона зустрічає людей, допомагає записатися, знайти потрібний кабінет, за потреби – супроводжує до нього. Приймає й зауваження та передає їх керівництву. Здавалося б, прості речі. Але коли приходиш із тривогою за своє здоров’я, дуже важливо мати поруч людину, до якої можна звернутися із запитанням. Хочу, щоб така увага ставала звичною частиною роботи наших закладів.
Супровід ветеранів, переклад жестовою мовою, підтримка батьків і раннє втручання для дітей – також про це. Про людину, якій потрібні увага та пояснення.
Саме тому я дуже люблю наші виїзди й розмови в поліклініках. Особливо коли люди не знають, хто ти, і розповідають усе як є. Можна почути, що стало зручнішим. А можна дізнатися про проблему, якої не видно у звіті.
Ще взимку після розмови з чоловіком у поліклініці на Сихові почала формуватися ідея допомоги впродовж 24 годин від звернення. Таке звернення стало одним із поштовхів до рішень про довший графік роботи, прийоми у вихідні, чергування в суботу й неділю. Людина розповіла про свою трудність, а ми мали подумати, що змінити, аби таких ситуацій ставало менше.
Розумію: не кожну проблему можна вирішити одразу. Бракує фахівців, грошей, часу на ремонти. Трапляються помилки в організації роботи й у спілкуванні. Однак ці обставини не звільняють від обов’язку пояснити людині, що відбувається, і шукати вихід.
Я бачу команди, які розуміють, що хочуть змінити, і щодня над цим працюють. Це дає впевненість, що результат буде.
Пишіть, коментуйте, розповідайте про свій досвід. Якщо не вдалося записатися, не отримали пояснення чи зіткнулися з байдужістю – зазначайте заклад, дату і суть проблеми. Для звернень також є міська медична лінія 15-80.
Таких розмов не треба боятися. Іноді саме із такої розмови у коридорі поліклініки починається рішення, яке згодом допомагає багатьом людям.