Користуючись великою перервою в роботі Верховної Ради з’їздив у зону бойових дій на сході України. Разом з волонтерами відвідали багато підрозділів на всій лінії розмежування.
Проїхали сотні кілометрів по розбитих прифронтових дорогах. Поїздка була важкою, але результативною та дуже потрібною. Потрібною як для підтримки наших військових, так і для розуміння реального стану справ в армії.
Традиційно привезли святкові смаколики: велика кількість пасочок та інших продуктів домашнього приготування показують і далі величезну народну підтримку військових. За це велика подяка всім, хто допомагав та продовжує допомагати нашим захисникам, незважаючи на всякі розчарування та втому. Завдяки такій підтримці військові, у важких умовах несення служби, змогли відчути дух Великоднього святкування та домашнього затишку.
А тепер про реальний стан справ щодо матзабезпечення: прогрес очевидний, хоча і межа досконалості ще далеко. Питання з формою та засобами захисту закрите повністю. Набагато приємніше обговорювати, приймати від військових та виконувати замовлення на спеціальні засоби, які збільшують ефективність ведення бойових дій, а не на черевики та шкарпетки. Повірте, щоб побачити неприховану радість професійного артилериста від активної гарнітури LIBERATOR – вартує проїхати півтори тисячі кілометрів до польових позицій, де болото буквально по вуха.
Комбриг 80-ї бригади
Загалом, щодо технічної оснащеності, то професійність росте: ще два роки тому наша армія не знала, що таке безпілотники, точніше знала тільки завдяки допомоги волонтерів. Тепер – це вже професійна дискусія про застосування різних типів безпілотників під різні завдання.
Окрема тема – цивільні позашляховики для армії. Чув різні думки щодо їх потрібності. Так, це не броньований Кугуар чи Козак, але маневреність, швидкість і головне ціна питання зробили їх невід’ємною частиною оснащення бойових підрозділів. В умовах розтягненості лінії фронту та різкої зміни обстановки на перший план виходить швидкість виконання рішень, тому вживані джипи з Європи стають в цьому плані дуже добрими помічниками.
Цього разу на одного такого помічника стало більше в 24-ій бригаді. Також відвідали в Авдіївці 72 бригаду, яка нещодавно отримала 5 позашляховиків. І на цьому зупинятись не будемо.
Джип для 24-ї бригади
Загалом ми побували у всіх частинах, де служать наші земляки з Львівщини. Це і самбірські сапери, і батальйон "Львів", 80 та 24 бригади, і звичайно не оминули військовий шпиталь в Покровську. Тут військові медики зі Львова надають допомогу не лише пораненим бійцям, але й місцевому населенню.
Дуже емоційними в цій поїздці виявились несподівані та неплановані зустрічі з волонтерами, про які важко не розповісти. По дорозі на Піски, на місці де як пам’ятник загиблим бійцям 93-ї бригади та батальйону Дніпро-1, стоїть обгорілий каркас танка, ми зустріли учасників Потяга єднання Труханівська Січ, які як і ми прибули вшанувати пам’ять загиблих захисників Батьківщини.
Завітали в Карлівці і до відомого волонтера-стоматолога Ігора Ященка, завдяки якому бійці на передовій не знають що таке зубний біль. Скажу чесно та відверто – я вражений зробленою роботою. На жаль, стандарти надання стоматдопомоги в армії ще радянські, але поки вони зміняться – все тримається на таких волонтерах як Ігор.
Разом із волонтером-стоматологом Ігорем Ященком
Також відвідали під Авдіївкою місцевого мешканця, який по ночах у вільний від роботи на коксохімі час ремонтує військову техніку. На жаль, таких людей на Донеччині небагато, а це вже наслідки інформаційної війни, бо на прифронтових територіях люди отримують інформацію з російських ЗМІ, тому потрібно докладати ще багато зусиль для того щоб в ефірі було українське радіо та телебачення.
Замість P.S. про приємне, бо цього разу наша місія була особливою. У супроводі священнослужителів, здійснювала паломництво лінією фронту копія Чудотворної ікони Матері Божої Неустанної Помочі, котру після посвяти в Римі ще у 2015 році, особисто благословив Папа Римський Франциск для українців. Переконаний, що бойовий дух без духовності неможливий, без твердої віри у добро, без моральної стійкості, без національної ідеї, навіть і оснащена до зубів сучасною зброєю армія не може перемагати.
Тому зі світлою метою в солдатських капличках та під відкритим небом, помолились за мир і спокій в Україні. За те, щоб кожен з них повернувся додому живим і здоровим та за нашу перемогу, яка неминуче настане!