«Перший шок від війни минув, я нарешті маю трішки ресурсу і хочу докласти зусиль, аби пришвидшити нашу перемогу. Але я не волонтер і не знаю, що робити, з чого починати».
Якщо це про вас, то зараз я вас працевлаштую.
Серед порад на тему «як я можу допомогти» часто зустрічається порада донатити. Ну, це очевидно – донатьте організаціям, кажуть одні, донатьте волонтерам, яким довіряєте, кажуть інші. Особисто мій шлях – другий. Я працюю з такими ж шаленими волонтерами, як сама, передаючи з рук в руки.
Отже, якщо ви знаєте волонтера, якому довіряєте, якому час від часу донатите, спитайте, чим йому допомогти. Замість переказу на картку, дізнайтеся потреби і замість вашого улюбленого волонтера походіть аптеками, вишукуючи найдешевше, поїдьте на гуртову базу, закупіться і привезіть це на місце пакування. В ідеалі, ще й одразу в коробці. Зробіть цю роботу замість вашого улюбленого волонтера. Бо у багатьох з нас немає автівок. І ми носимо все на собі. П'ятий місяць носимо. І, якщо чесно, то все частіше і частіше зриваємося від втоми й вигорання. Але не дозволяємо собі опустити руки, бо тим, кому це все йде, ще важче.
Якщо ви дуже любите свого улюбленого волонтера, пригостіть його чи її кавою, чаєм, соком, морсом, пивом, квасом, спечіть пиріг, зготуйте вечерю, намалюйте листівку, подаруйте книжку або сеанс масажу. Бо наші спини – це біда.
Якщо у вас немає улюбленого волонтера, але ви все одно бачите звіти з волонтерських відправок, то маєте уявлення про запити і список потреб. Спробуйте закрити хоча б деякі пункти з цього списку і завезти необхідне до неулюбленого волонтера.
Це все купує не хтось там, це не якесь особливе вміння якихось дивнолюдей-волонтерів. І гроші ми не беремо з суперфондів. Ні, ми збираємо, вкладаємо свої. Тож, тут все у ваших руках. Наприклад, я буду передавати з Вроцлава у Львів 11 лопат. А далі вони поїдуть на передову. Здавалося б, де лопати, де я. Але все можливо, коли ти відчуваєш відповідальність, любов і вдячність до людей, які боронять нашу землю.
Хто знає, можливо, незабаром ви станете своїм улюбленим волонтером.
Якщо ви вмієте в'язати шкарпетки – зараз саме час почати робити шкарпетяні запаси на зиму для наших захисників. Якщо вмієте шити, шийте нижню білизну. Це дуже, дуже, дуже необхідно. Навіть троє трусів, пошитих за тиждень, це значно більше, ніж нічого.
Якщо у вас є вільний час і любов до шопінгу, то станьте частим відвідувачем секонд-хендів, шукайте речі зеленого, природного кольору, кольору хакі. І вже час готуватися до осені – осінніх кольорів. Передайте ці речі в місця, де плетуть сітки. Думаю, вони є у кожному місті. Потреба у сітках величезна. Тож, якщо маєте вільних пів дня, то допоможіть у плетінні.
Під час такого шопінгу зверніть увагу на футболки, майки, шорти. В них є постійна потреба у шпиталях. Так само як у постільній білизні, шкарпетках тощо. Як обирати такі речі? Беріть те, що одягли б самі. Усі речі я перу вдома і передаю чистими, готовими до використання.
І на фронті, і у шпиталях дуже тішаться домашній випічці. Навіть якщо ви вмієте робити лише шарлотку чи вівсяне печиво, зробіть. Спечіть, занесіть у шпиталь, який точно є у вашому місті або неподалік. Лише уявіть, як це важливо буде для людини, яка далеко від дому, від рідних і бачила пекло.
Як знати, що робити у волонтерстві? Робіть, як для себе. Робіть так, як хотіли б, щоб зробили для вас. Як знати, що ти не помиляєшся? Ніяк. Завжди страшно. Завжди легше здатися. Завжди обставини. Завжди втома. Завжди хочеться заплющити очі й уявити, що це все тебе не стосується. Завжди хочеться просто перерахувати гроші й заспокоїти себе, що робиш достатньо.
Ну, але ж ви розумієте. Є речі, які не купиш за гроші.
P. S. Проект #несамовита_кухня, виготовляємо сухі супи, борщі, каші, енергетичні батончики та пастилу на фронт. Всю продукцію військовим віддаємо безкоштовно. Проект існує за рахунок донатів, тому якщо хтось хоче допомогти фінансово, ми дуже раді.