Для багатьох людей, які замислюються про створення прийомної сім’ї, перший крок часто здається найважчим. Сумніви, брак інформації чи відповідальність можуть відштовхнути навіть тих, хто готовий прийняти дитину у свою родину. Саме в такі моменти важливо, щоб поруч був хтось, хто підтримає, пояснить і стане опорою.
У Мукачеві таким партнером став Центр соціальних послуг. Фахівці та фахівчині центру – це команда, яка супроводжує кандидатів та кандидаток від першого запитання до щоденного життя з дітьми в родині. Однією з тих, хто пройшов цей шлях разом із фахівцями/-чинями із соціальної роботи, стала Олена Фурдь – жінка, яка створила прийомну сім’ю для трьох сестер і впевнено каже: «Я просто знала, що в мене все вийде».
«Я зібрала документи за кілька днів. Просто знала, що в мене все вийде»
У 2023 році 29-річна Олена вирішила створити прийомну сім’ю. Спершу вона думала про одну дитину, але коли дізналася, що сестричок троє, сумнівів не залишилося – вони мають рости разом. Так з’явилася сім’я, у якій уже понад два з половиною роки живуть четверо – Олена й три дівчинки: Діана (12 років), Софія (9 років) й Аделіна (6 років).
Рішення, каже жінка, визріло природно. Не було одного переломного моменту чи раптового імпульсу – радше внутрішня готовність і розуміння, що може дати дітям необхідну підтримку.
«Це не був один фактор. Просто все зійшлося. Я жила сама, мала власний будинок від бабусі. І подумала: чому ні? Чому я не можу дати дітям сім’ю?», – говорить Олена.
Олена зізнається: довго думала, що прийомна сім’я можлива лише для подружньої пари, і лише випадкова інформація змінила все. «Я випадково дізналася, що будь-яка людина може створити прийомну родину. І вже наступного дня почала збирати документи». Жінка зробила ремонт, підготувала окремий простір для кожної дитини, навіть купила речі та розклала їх на полички. «Я їх уже дуже чекала», – усміхається вона.
Існує міф, що бюрократія – найбільша перепона у створенні прийомної сім’ї. Але досвід Олени – інший: «Люди думають, що це страшенно складно. Це перелік документів, які збираєш навіть коли влаштовуєшся на роботу: медична довідка, з місця роботи, про проживання. Абсолютно нічого складного. Я зібрала документи за кілька днів. Просто знала, що в мене все вийде, іншого варіанту не було». Єдине, що потребувало часу, – очікування курсів для майбутніх прийомних батьків. Жінка пригадує перший день удома: «Вони були стримані, а потім стали активні, емоційні, справжні. Зараз у нас вдома шум, сміх і постійний безлад, бо троє дітей – це троє дітей».
Фахівці Центру соціальних послуг стали поруч із Оленою ще на етапі, коли вона лише починала оформлювати документи для створення прийомної сім’ї. Вони пояснювали процедури, допомагали розібратися з вимогами, відповідали на запитання в будь-який час. Але їхня участь не завершилася після того, як родина офіційно запрацювала. Навпаки – саме тоді почалася найважливіша частина співпраці.
Жінка може звернутися по підтримку до фахівців Центру з питань виховання дітей у будь-який момент. Спеціалісти надають консультації та допомагають розібратися в ситуаціях, що виникають у родині або школі. «Я знаю, що можу звертатися. І що фахівці реагують одразу», – додає Олена.
Підтримка відчутна й в освітніх питаннях. Дівчатка навчаються в ліцеї, а середня Софія навчається на інклюзивній формі навчання і тричі на тиждень працює з психологом. «Це їй дуже допомагає. Педагоги ставляться чудово – у школі, у садочку, усюди», – каже мама. Вона підкреслює: атмосфера в класі, як і ставлення дорослих, стали важливими для адаптації дітей.
Для багатодітної родини вагомою є й матеріальна підтримка. Олена не приховує, наскільки вона суттєва для прийомної сім’ї, де троє дітей – різного віку й з різними потребами. «Ми отримували продуктові набори, зимовий одяг і взуття. Це значна допомога для нас», – зазначає вона. Нещодавно родині також запропонували допомогу із твердим паливом для каміна. «Усе це, – каже жінка, – зменшує фінансовий тиск і дозволяє зосередитися на найважливішому – вихованні дітей».
Фахівці за потреби допомагають налагодити побут та адаптуватися дітям. Коли виникають питання щодо оформлення статусів, пільг, навчальних чи медичних довідок, Олена знає, куди телефонувати. Фахівці допомагають зорієнтуватися в документах, підказують алгоритм дій.
«У нас тепер велика родина»
Олена каже, що одне з найбільших відкриттів – те, як швидко дівчатка стали частиною не тільки її сім’ї, а й громади. У невеликому місті про їхню прийомну сім’ю знають, ставляться доброзичливо. «У школі, у садочку – жодного негативу. Дітей прийняли чудово», – розповідає вона. Щонеділі після відвідин церкви родина збирається в батьків: «Там чекають на обід усіх: сестру із сім’єю та нас. Дівчатка дуже швидко до всього звикли. Їх усі люблять», – каже Олена.
Вона із теплотою описує характери дітей: «Діана – бойова й сильна. Софія – творча мрійниця. Аделіна – дуже відповідальна, зараз у першому класі й дуже старається».
Попри зміни в житті, родина дотримується чіткого, спокійного ритму. Олена продовжує працювати в медичному закладі, а дівчатка – ходити до ліцею і на свої заняття за інтересами. Старша Діана любить спорт, середня Софія танцює і співає, наймолодша Аделіна старанно опановує перший клас і захоплюється творчістю.
Попри всі радощі, Олена не ідеалізує прийомне батьківство. На її думку, це передусім про свідомість: «Треба чесно відповісти собі: чому я цього хочу? Це відповідальність за життя дітей. Легковажити тут не можна, – проте додає: – Якщо думка з’явилася – значить, вона не випадкова. І треба рухатися вперед. Усе можна пройти».
Сьогодні Олена впевнена: у будь-якій складній ситуації вона не залишиться сама – поруч є фахівці соціальних служб, які підтримають, підкажуть і допоможуть знайти рішення. Поруч із такою підтримкою прийомні сім’ї можуть не лише долати труднощі, а й зростати, будуючи для дітей найважливіше – стабільність, любов і майбутнє.
Матеріал підготовлений в межах проєкту, який реалізується Львівським Центром соціальних послуг «Джерело» та ЮНІСЕФ UNICEF Ukraine у громадах Львівської, Волинської й Закарпатської областей у межах програми ЮНІСЕФ «Кращий догляд для кожної дитини».