Що ж означає заборона експорту зерна до країн Європейського союзу?
Польща, Угорщина, Румунія, Словаччина не лише обмежили експорт, а фактично заблокували і транзит української с/г продукції через сусідні держави.
Розглядаючи цю ситуацію у короткостроковій перспективі, розуміємо, що запроваджені обмеження ускладнили логістичні процеси та створили чимало проблем для наших фермерів. Раптове обрубування можливості експорту суттєво б'є по наших виробниках. Мусимо розуміти, що на момент запровадження відповідних обмежень українські аграрії уже мали укладені договори, виконувати зобов’язання за якими стало неможливим. І це може погіршити взаємовідносини українських постачальників з європейськими контрагентами.
Таке блокування відбувається в умовах війни та неповноцінно функціонуючого морського експорту. 17 квітня, вже вдруге за 9 місяців роботи зернового коридору, росія заблокувала інспекції суден у територіальних водах Туреччини. Там зараз налічується близько 50 суден.
До початку повномасштабної війни близько 80% українського експорту здійснювалося саме через морські коридори. Минулого року нашим аграріям вдалось зібрати майже 52 млн тонн зернових. А для внутрішніх потреб українців необхідно близько 18 млн тонн. Математика проста: громадяни споживають значно менше, ніж фермери збирають та виробляють загалом. Очевидно, що експорт МАЄ тривати, а аграрії мають отримати змогу реалізувати врожай і в такий спосіб повернути витрачені на його вирощування кошти. Без експортних надходжень весь величезний агросектор України може опинитися на межі призупинення, що призведе до банкрутства фермерів. Таким чином, 190 країн світу відчують нестачу зерна.
Пригадую події річної давності, коли росія блокувала експорт українського зерна морем. Ми шукали можливість його вивозу через західні кордони України, окрім морських шляхів знаходили альтернативні шляхи, налагоджувати логістику, напрацьовували контакти. Прикордонні європейські країни тоді відгукнулись та спростили процедури оформлення вантажних перевезень. І попри все нам не так легко це було зорганізувати: вивозили зерно вагонами, перевантажували на машини, фасували у біг-беги (великі мішки), часто транзитом через найближчі європейські країни експортуючи далі.
Україна зуміла втримати ситуацію, щоб не сталося глобальної продовольчої кризи у світі, і значно наростила експорт альтернативними шляхами.
Навіть без проблем на кордонах, нам все ще бракує експортних шляхів, аби вивезти весь експортний потенціал зернових, олійних культур на продуктів переробки.
Наші європейські сусіди, обмеживши експорт, своїм рішенням поставили нас у ще більшу залежність від «зернової угоди» і ще більше посприяли агресору у його намірах – знищувати українську економіку.
Зрозуміло, що окупантам залежить на тому, щоб витіснити Україну з міжнародного ринку. Ба, більше того, – руйнування української економіки будь-яким способом – одна з цілей ворога.
У таких умовах ми прогнозуємо складну ситуацію не лише на українському, а й на світовому зерновому ринку. Аби підготуватися до нових врожаїв, українським фермерам потрібно реалізувати минулорічну продукцію та «спорожнити» склади.
Іншого шляху нема, окрім того, як вести конструктивний діалог з європейськими партнерами і ухвалювати компромісні рішення. Анонсоване Польщею скасування заборони транзиту через польські території, є необхідним аби втримати Україну «на плаву» і здобути Перемогу.