Останнім часом військовий журналіст Юрій Бутусов розродився серією критичних дописів на Facebook. У них він «нєвзірая на ліца і должності» критикує політичне і військове керівництво, а також направо і наліво роздає поради стосовно того, що саме, як саме і коли саме слід було зробити, що конче потрібно робити зараз і необхідно буде зробити в майбутньому.
На горіхи, здається, дісталося всім. Після цього блогу пан Бутусов, найімовірніше, долучить до переліку нероб, невдах, недоумків і тилових щурів також і мене. Нема на то ради – аби на користь справі.
Втім, до того, на користь якій саме справі діє Бутусов, у мене є серйозні питання. Тим більш вагомі, що Юрій Бутусов не якийсь там мало кому відомий «розумник» на Facebook, який сидить у якійсь з країн ЄС і з патосом щонайменше Конфуція повчає, що і як слід робити в Україні під час війни з Росією.
Юрій Бутусов – український військовий журналіст, головний редактор українського новинного суспільно-політичного інтернет-порталу «Цензор.нет», оглядач газети «Дзеркало тижня». З грудня 2020-го до травня 2021 року був позаштатним радником міністра оборони України Андрія Тарана.
Отже, пан Бутусов має розуміти, як зробити свою критику максимально корисною для перемоги України і в жодному разі не нашкодити. Має розуміти, але, здається, не розуміє. Доведеться підказати. Заразом це буде порадою для легіону інших диванних критиків.
У цьому дописі обмежимося заледве кількома словами за основними часовими вимірами: минуле, сучасне, майбутнє.
Поради «що треба було зробити»
Аналіз упущень, недоглядів, а то й свідомого шкідництва – справа корисна і потрібна завжди. Бо саме так можна зрозуміти і ліквідувати причини помилок, а то й виявити ворожих агентів. Тож робити це треба і в коротко-, і в довготривалій перспективі.
Інше питання: як і з якою метою це треба робити зараз, а також як саме і з якою метою це має бути зроблене в майбутньому?
Про майбутні дії щодо факапів минулого – іншим разом. Зараз же варто звернути увагу на критику за минулі промахи винятково з однією метою: щоб виправити зроблені факапи, не допустити їх надалі, усіляко покращити ситуацію, відсторонити некомпетентних, виявити і нейтралізувати зрадників. Шукати винних і публічно їх звинувачувати – це справа важлива, але це справа на «після перемоги».
Якщо пан Бутусов не розуміє, в чому відмінність «відсторонення некомпетентних і нейтралізації зрадників» від «публічного звинувачення», – може написати мені особисто. Я поясню.
Поради «що робити зараз»
Це поради цінні і важливі, інколи вони можуть відіграти вирішальну роль у режимі реального часу. Однак давати такі поради треба так, щоб не нашкодити. Тобто в більшості випадків – непублічно, щоб не привертати уваги ворога і не збурювати й без того знервоване українське суспільство.
Однак пан Бутусов чомусь вважає за потрібне діяти протилежно – вивалює все, що приходить йому в голову, на власну сторінку у Facebook, абсолютно не переймаючись тим, які наслідки це може мати.
Поради «як діяти в майбутньому»
Дивитись все те, що написано про поради щодо попередніх часових вимірів з поправкою на те, що не варто відкрито повідомляти ворогу про те, що і як планує робити Україна.
У Росії не повинні знати, що ми зробили, що робимо, що плануємо робити, де були допущені помилки і недогляди й через що вони сталися, а де була «перемога» і хто за неї відповідає. У Росії не повинні знати про те, що ми побачили власні недогляди і знаємо, як їх виправити. Нехай думають, що Україна нічого не помічає, не усвідомлює і, відповідно, не збирається нічого робити.
* * *
Те, чим займається зараз Бутусов – це хайп на гарячих темах задля роздмухування власної популярності й заразом скигління хлопчика, якого хтось колись десь образив.
Якщо пан Бутусов справді хоче не шкодити, а діяти на користь Україні, то ніщо не заважає йому не писати по стопіцот дописів у Facebook, а підготувати відповідні аналітичні записки і надіслати їх відповідним адресатам.
Кваліфікація і досвід цілком дозволяють йому це зробити. Відповідні адреси і контакти він має.
Десятки аналітиків, сотні фахівців, тисячі розумних громадян України і симпатиків з-за кордону в різний спосіб, різними каналами непублічно доносять до вищого політичного і військового керівництва України свої поради, міркування, спостереження, побажання etc.
Однак діяти так, як чинять вони, судячи з усього, не в інтересах пана Бутусова. Особисті амбіції стоять у нього вище за інтереси українського народу й держави Україна.
Що ж, це також варто буде врахувати на майбутнє. Тим паче, що коли дописи Бутусова розбирають «по гвинтиках», тикаючи автора носом у помилки, неточності і невідповідність реальним фактам, він не вважає за потрібне вибачитись і виправити матеріал.