У тисячний день великої війни хочу звернути увагу на те, чому поля почесних поховань Личаківського цвинтаря, де майже три останніх роки ми ховаємо наших полеглих, ми досі називаємо «Марсовим полем» та чому це робити більше не можна.
Звідки взялось поняття «Марсове поле»
В давньому Римі «Марсовим полем» називали ділянку міста, де відбувалися військові та гімнастичні вправи. Всі вони були присвячені язичницькому богу війни Марсу, який мав свій вівтар посередині того «поля». Військових на ньому не ховали.
Ближче до наших часів назва «Марсове поле» відродилася у Франції в середині XIX ст. Це була територія перед військовою школою для хлопчиків зі збіднілих аристократичних родин, яку також використовували як військовий плац. Пізніше ця площа ставала місцем різних суспільних подій, які вплинули на історію країни та світу. Зокрема, це місце було тісно пов’язане з Французькою революцією. Для революціонерів це місце набуло сакрального значення — на ньому почали відбуватися різні громадські заходи та святкування. Це місце також не було цвинтарем.
Російський слід
Однак на одному з Марсових полів все ж таки поховання відбулися. Це сталось не у Франції. Це сталося в Петрограді (тепер Санкт-Петербург) в 1918 році. Так, не дивуйтеся, в столиці Російської імперії теж було Марсове поле. Так його назвали ще в 1805 році — російські монархи сліпо копіювали все зі Заходу, таким чином гримували столицю своєї азійської держави під європейську. На цьому полі відбувалися військові паради, подячні військові молебні, відбувалися навіть велосипедні перегони, автопробіг, змагання з хокею тощо. Але понад сто років це місце теж не було цвинтарем.
Перетворити петроградське Марсове поле на цвинтар вирішили весною 1918 року. І ховати (точніше перепоховати) там мали не військових, хоча ще тривала Перша світова війна, а полеглих в боях під час Лютневої революції. Викопали чотири братських могили у формі букви «г» і поховали по 46 людей в кожній з них. Перше індивідуальне поховання там відбулося, коли в червні 1918 року в Петрограді був убитий більшовицький пропагандист В. Володарський (Мойсей Гольдштейн). Після ряду поховань в листопаді 1918 року поле перейменували на «площу Жертв Революції». Більшовики перетворили його на «сакральне» місце і плекали цей культ поки перебували при владі. Видатних комуністів ховали там до 1933 року. При цьому люди за інерцією продовжували називати комуністичний цвинтар «Марсовим полем», тож в 1944 році цю назву повернули офіційно.
«Марсове поле» у Львові
Початково на місці Личаківського військового цвинтаря були поховані воїни австрійської армії часів Першої світової війни. Однак радянська влада знищила ці поховання, і почала ховати там воїнів Радянської армії та нквдистів. За аналогією з петроградським більшовицьким пантеоном, львівське місце поховань «комуністичних героїв» стали називати «Марсовим полем». Навіть у часи Незалежності його намагалися використовувати як місце пропагування радянських окупаційних «цінностей», ховаючи свої наміри за вшануванням померлих.
Вважаю, що нам потрібно обрізати пуповину з московсько-комуністичним минулим і тут. На пам’ять наших полеглих героїв не повинна падати навіть найменша тінь від кривавої більшовицької чи московської потвори. І нема жодного практичного сенсу асоціювати наших воїнів з французькими революціонерами чи римськими гімнастами.
Це поле ніколи не було плацом чи місцем для військових святкувань. Усі великі жертви життів наших захисників не були присвячені Марсу. Переважна більшість наших Героїв — християни, і моляться за них в церкві, а не перед жертовником бога війни.
Тож називати наш військовий цвинтар варто Полем почесних поховань, або ж дати йому інакшу назву, але нашу — християнську, українську, львівську, коли зведемо тут Меморіальний комплекс військових поховань Героїв України.
Фото Марії Масюк / ZAXID.NET