Він їздив на Майдан п’ять разів. А коли поїхав востаннє - додому так і не повернувся. Ми продовжуємо нашу рубрику Небесна сотня.
І сьогодні розповідаємо про Миколу-Олега Паньківа. 39-річний герой мешкав у селі Холодновідка під Львовом. 20 лютого снайперським пострілом у груди був застрелений на вулиці Інститутській у Києві.
Дорогою до лікарні чоловік помер. Під кулю потрапив, коли з передової витягував своїх убитих побратимів. Без батька залишились двоє дітей.
Нині ця жінка намагається триматись з усіх сил. Та ще й досі не може звикнути, що її Олег уже не з ними.
На Майдан перший раз вони поїхали удвох. А далі він їздив уже щоразу сам - бо просто не міг там не бути.
Коли мама із татом разом були у Києві, Юля вірила, що це ненадовго.
Аби ходила на карате - так хотів тато. Щоб Юля завжди могла себе захистити. А от Тарасові із Києва обіцяв привезти подарунок - шолом Беркута. Привіз Щоправда не тато, а вже згодом Тарасовий хресний.
Як поранили Олега і як намагались його врятувати - Леся випадково побачила в інтернеті. На це місце конче захотіла потрапити й сама. Тому щойно повернулась із Києва.
Він і справді наче щось відчував - каже дружина. Як оберіг для родини - вже перед самим від’їздом - Олег приніс до хати Богородицю.
У селі за Олегом сумують усі. Таких людей, кажуть, небагато.
Родині і справді нелегко пережити таку втрату. Сумував не один день за господарем навіть Барон.
Тепер не має із ким ходити на полювання. Бо ж Олег був завзятим мисливцем. А от на майдан поїхав беззбройним.
Микола-Олег Паньків загинув 20 лютого дорогою до лікарні. На вулиці Інститутській у Києві снайпер поцілив йому у груди. Йому було 39.