Ще один герой. У нашій "Небесній сотні" згадуємо Володимира Топія. Чоловік родом із Рудок. Він стояв у рядах 12 Самбірської сотні.
У квітні йому б виповнилося 59 років. Життєрадісний, завзятий, товаристський. Прекрасний чоловік, справедливий батько, люблячий дідусь. Віддав своє життя, рятуючи життя інших.
Вони прожили разом понад 37 років. Зараз кожен спогад - усмішка крізь сльози. Ще при першій зустрічі чоловік вразив пані Лесю своїм щирим серцем.
Він умів усе. Не було такої роботи за яку не брався. Любив працювати на землі, майструвати. Найдужче захоплювався технікою.
В молодості мріяв стати священиком. Вчив молитися і своїх дітей. Батьком був строгим, проте люблячим. Змалку привчав малечу до праці, бо й сам був надзвичайно працьовитим.
Жартівник, душа компанії та завзятий танцюрист.
Шанував традиції. Дружину любив до нестями.
Не чув душі і в онуках.
На майдан Володимир Топій поїхав 25 грудня. Провів там усі свята. Був у лавах 12 самбірської сотні. Став надійною опорою і своїм побратимам.
Про те, що залишить своє життя на барикадах передчував.
З 18-го на 19 лютого рятував від вогню дім профспілок. Не раз вночі балакав із дружиною. В останній розмові, о 5 ранку вона молила його покинути будівлю і рятувати своє життя.
З Володимиром зник зв’язок. Його шукали та не знаходили. І надіялися. Лише потім знайшли два обгорілі тіла у домі профспілок. Серед них був і Володимир Топій.
Досі шукає поглядом Володимира і його найкращий друг - пан Іван. Каже постійно здається, що він ось-ось до нього вийде та заговорить. Зараз душа плаче.