Борщівник Сосновського розповсюджений у Львівській області на 94,77 гектарах. У більшості районів бощівник регулярно викошують, однак проблемними залишаються Мостиський і Пустомитівський райони, повідомили в Департаменті екології та природних ресурсів Львівської ОДА.
Водночас у департаменті наголошують, що відповідна робота повинна здійснюватись і на місцях. Так, законодавство України передбачає, що усунення забур’янення територій, які належать сільським, селищним та міським радам, належить до компетенції органів місцевого самоврядування: саме вони повинні впливати на власників земельних ділянок щодо очищення їх від борщівника Сосновського.
Для подолання проблеми також заплановано виділити 80 тис. грн на заходи, спрямовані на знешкодження цієї небезпечної рослини відповідно до програми соціально-економічного розвитку Львівської області на 2013 рік.
Однак зважаючи на те, що передбачені кошти у обласному бюджеті 2012 року на проведення заходу щодо охорони та відтворення природних рослинних ресурсів, у межах якого планувалось знешкодження борщівника, впродовж минулого року так і не були виділені, департамент звертає увагу на необхідності проведення в 2013 році активнішої кампанії щодо очищення області від цього отруйного бур'яна.
Довідка Вікіпедії
Борщівник Сосновського – чужа для України рослина, що походить із Кавказу. Там місцеві мешканці використовували для овочевих супів та борщів молоде листя до появи квітконоса , звідси його назва. Фотоактивні сполуки, що стають небезпечними для шкіри людини при сонячному опроміненні, зникають в молодому листі при термічній обробці.
Борщівник зростає до 3—5 метрів висоти, товщина стебла — до 10 сантиметрів. Основними місцями його поширення є потічки, береги річок, узбіччя доріг, деградовані пасовища і покинуті поля. Насіння борщівника Сосновського має здатність дозрівати навіть тоді, коли стовбур рослини зрізано.
За часів СРСР комуністична влада запровадила вирощування борщівника Сосновського як ще однієї силосної культури, ігноруючи наукові перестороги. Силос із борщівника виявився звичайним, але корови, поїдаючи його, давали молоко з гірким присмаком, яке було непридатним як для людей, так і для тварин. Тому запроваджену культуру покинули напризволяще, що згодом через значне його розповсюдження.
Прозорий водянистий сік рослини багатий на фотоактивні сполуки, що під дією ультрафіолетового (зокрема сонячного) випромінювання надають йому токсичних властивостей. Навіть одноразове торкання до борщівника призводить до опіків 1-3 ступенів. Опіки, особливо у перші кілька діб, схожі на термічні. Для них характерна гіперемія (почервоніння), водянисті пухирі. Опіки з'являються на вражених ділянках тіла не одразу після контакту, а через 1—2 дні, розвиваючись поступово під впливом сонячного ультрафіолету. Місця уражень важко гояться, загострюються прояви інших шкірних захворювань.