Важко собі уявити, щоб до викладання фізики допустили людину, яка б не визнавала закону Ома; до викладання географії – людину, котра б стверджувала, що земля пласка. Навряд чи мав би перспективи астроном, котрий все ще тримався б за геоцентричну систему світу Птолемея і стверджував, що Сонце обертається навколо Землі, а не навпаки. Але чомусь лікарями в нас без проблем можуть працювати особи, котрі заперечують необхідність вакцинації, зокрема й проти коронавірусу.
Нещодавно колишня депутатка Верховної Ради й ексміністерка культури Ірина Подоляк запостила у фейсбуці доволі радикальну, але цілком (як на мою думку) справедливу заяву: «Медичні працівники, які відмовляються вакцинуватися, повинні негайно піти з професії. Це не для дискусії, це моя позиція».
Який це спричинило срач у коментарях, скільки було хайпу й обурення. Мовляв, хто ти така, щоб нам вказувати; йди займайся своєю культурою і не лізь не у свої справи. Пані Подоляк звинуватили в тоталітарності мислення, у запереченні права на вільний вибір тощо. І найбільше обурювалися, звісно, медики, котрим хтось посмів вказувати, як їм чинити.
Лікарі-відмовники
Цей хайп у коментарях навколо згаданого посту дуже добре корелюється з новинами про лікарів-відмовників. Наприклад, з Чернівців. Як повідомляють інформаційні агентства, у міській лікарні № 3 обласного центру Буковини жоден лікар не захотів зробити щеплення від COVID-19. У міській лікарні № 4 на вакцинацію погодилися тільки три медики. У Герцаївській районній лікарні лише п’ятеро медпрацівників з 80 погодилися вакцинуватися від коронавірусу, решта відмовилися. Найпоширеніша причина – релігійні переконання.
І що ти їм зробиш? У нас демократія. А Ірина Подоляк не стала ні президенткою, ні міністеркою охорони здоров’я, тож усі лікарі відмовники можуть собі спокійно й далі працювати попри свій вакциноскептицизм. І ніхто їх не позбавить праці в медзакладах.
Вакцина і політика
Тим часом у процес вакцинації активно втручається політика. І втручання це вкрай негативне. От, наприклад, проросійська партія «Опозиційна платформа — За життя» розпочала цілу кампанію з дискредитації завезеної до України вакцини проти коронавірусу Covishield від індійського виробника Serum Institute India. Представники ОПЗЖ через все ще доступні їм канали комунікацій запускають тези, що, мовляв, ця вакцина не схвалена Всесвітньою організацією охорони здоров’я, що вона є «вакциною для бідних». Також вони наводять нібито «науково доведені факти», що вакцина Covishield має багато негативних побічних ефектів, що вона ще не пройшла випробовування тощо.
Цікаво, що до критики вакцини долучився лідер протилежного політичного табору – Петро Порошенко. Заодно він став на захист тих медиків, котрі відмовляються вакцинуватися. «На мої питання, чому відмовляються вакцинуватися, – прошу вибачення за непарламентський вислів, що прозвучав із вуст лікаря, який перебуває у відчаї, – бо гівно привезли. І на сьогодні ніхто не знає, привезли це через корупцію чи профнепридатність», – заявив експрезидент, виступаючи на погоджувальній раді в українському парламенті.
Насправді ж усі ці заяви є фейковими. І спрямовані вони на реалізацію певних цілей. У випадку Порошенка – на дискредитацію чинної влади і свого головного політичного конкурента – президента Володимира Зеленського. У випадку ОПЗЖ – на те саме, але не тільки. Прокремлівські політики водночас намагаються пропіарити російську вакцину від коронавірусу «Спутник V».
Вакцина як гібридна зброя Кремля
Найактивніше цим займається кум Путіна Віктор Медведчук, який запевняє, що вже прищепився російською вакциною під час відпочинку в окупованому Криму. Щобільше, він виступає не лише за те, щоб Україна закуповувала саме російську вакцину, але й за те, щоб вона вироблялася на українських хіміко-фармацевтичних підприємствах.
Загалом треба віддати кремлівським стратегам належне: вони зуміли викувати ще одну гібридну зброю до свого геополітичного арсеналу – «Спутник V». Запустивши маховик пропаганди, використовуючи лояльні ЗМІ, своїх агентів впливу та «корисних ідіотів», Москва зуміла добряче збурити західне суспільство на темі вакцини. Навіть президент Європейської Ради Шарль Мішель був змушений зайвий раз порушувати тему російських пропагандистських маніпуляцій щодо вакцинації на нарадах у Брюсселі. А, наприклад, у Чехії близький до Кремля президента Мілош Земан свариться з міністром охорони здоров’я Яном Блатни й вимагає його відставки, бо той протидіє планам закупівель російської вакцини від корона вірусу «Спутник V». Сварки навколо російської вакцини спалахнули у Словаччині, Угорщині, Румунії, навіть у Німеччині.
Росія намагається просунути свою вакцину у світі, подає в спеціалізовані наукові часописи звіти, що, мовляв, «Спутник V» пройшов усі необхідні стадії тестування. Але складно навіть уявити, хто ще може вірити Москві в таких питаннях, пам’ятаючи її маніпуляції з антидопінговими тестами для спортсменів під час сочинської Олімпіади 2014 року.
Українські проблеми з вакцинацією
Але повернімося до України. Про те, що всі нападки на вакцину Covishield є невиправданими, заявила амбасадорка Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс. «Вакцина від COVID-19 Covishield і Oxford-AstraZeneca AZD1222 ідентичні. Covishield – це ліцензійна назву AZD1222, виробленої в Індії. Припущення, що вакцини AZ / Covishield, використовувані в Україні, відрізняються за формулою, є категорично неправильним», – написала пані Сіммонс на своїй сторінці у твіттері.
Варто також зазначити, що Covishield ліцензована, наприклад, у Канаді. Тож доволі дивним виглядає твердження, що в такій благополучній країні використовують «гівно» для вакцинації своїх громадян.
Водночас варто визнати, що в Україні й без політичних спекуляцій та лікарського скептицизму процес вакцинації проходить вкрай погано. Влада фактично завалила справу від самого початку – від заявок на закупівлю. Міністерство охорони здоров’я ще наприкінці минулого року почало сваритися з державним підприємством «Медичні закупівлі України», яке й мало займатися всіма справами, пов’язаними з придбанням вакцини. Утім міністерство забажало внадитися в цю справу. Через що були зірвані попередні домовленості, а процес затягнувся на місяці.
Тож не дивно, що голова «Медичних закупівель України» Арсен Жумаділов звинуватив міністра охорони здоров’я Максима Степанова в негативному втручанні з ймовірним корупційним мотивом. Відтак справою зайнялося НАБУ.
А старт вакцинації щоразу відкладався. Коли ж нарешті вакцина прибула і справа зрушила з мертвої точки, то виявилося, що українській медичній системі критично бракує потужностей для масової вакцинації. З 24 лютого до 10 березня вакциновано загалом менше ніж 30 тисяч осіб. Сам міністр Степанов нарікав: «Мене не влаштовують ці цифри, я ставив інше завдання за темпами вакцинації. До кінця попереднього тижня ми повинні були вийти на 10 тисяч осіб на добу і збільшувати цю кількість. Ми вийшли на трохи більше ніж 2-3 тис. на добу».
В інших країнах темп вакцинації навіть не на порядок – на два порядки вищий. А в Україні бракує вже навіть не стільки імпортованих вакцин, скільки мобільних бригад і пунктів щеплень. Нереформованість системи охорони здоров’я проявляється нині у всій красі. Якщо ситуація радикально не зміниться, то вакцинація українців розтягнеться на роки. На тлі наростання третьої хвилі пандемії COVID-19 це загрожуватиме нашій країні стрімким зростанням смертності, економічною кризою, ізоляцією тощо.