Причина війни полягає не в російськомовності окремих регіонів України, не в поведінці НАТО і не в тих або інших вчинках тих або інших українських президентів. Говорячи так, ми повторюємо тези російської пропаганди. За останній час росія воювала в Грузії та Сирії, де ніхто не розмовляв російською й ніхто не провокував.
Єдина причина війни полягає в тому, що імперія жива, поки розширюється. Як тільки вона зупиняється – починає розсипатися. Це вірно не лише для російської імперії, а для всіх імперій модерного часу. Вільного простору для розширення вже нема, тож єдиний шлях – це захоплювати незалежних сусідів, як це робив нацистський Райх. Україна – найбільш цінний ресурс поруч, а імперії розглядають все навколо як ресурс. У них немає друзів, у них є пожива.
Перемога полягає не в тому, щоб просто вигнати російських солдатів «за поребрик», забезпечивши імперії комфортний перепочинок перед наступною хвилею агресії. Перемога полягає в тому, щоб імперія ніколи більше не становила загрозу існуванню України. Ми не можемо воювати в кожному поколінні.
Тому всі розмови про те, що «спочатку перемога, а потім боротьба з корупцією», «спочатку перемога, а потім судова реформа», «спочатку перемога, а потім економічна свобода», «спочатку перемога, а потім культура», – всі ці розмови є небезпечною помилкою. Без боротьби з корупцією, без судової реформи, без економічної свободи, без культури тощо – перемоги просто не буде. Адже для перемоги потрібні союзники, гроші та такий образ майбутньої країни, де хочеться жити і куди треба повертатися.
Як завдати росіянам такої фізичної шкоди, щоб вони назавжди припинили до нас лізти?
Це неможливо. Неможливо завдати росіянам такої фізичної шкоди, щоб вони припинили до нас лізти. Бо чим більше буде завдана шкода, тим більше буде жага помсти у кожному наступному поколінні. Мені не подобається ідея приректи всі наступні покоління українців безкінечно воювати з росією.
З дитячих казок ви напевно чули словосполучення «кощей бессмертный». Що це означає, добре пояснив казахський письменник, поет і дипломат Олжас Сулейменов, який читав давньоруську літературу очима знавця тюркських мов. «Кош» – це кибитка на колесах (звідси українське «кіш» у різних значеннях, а в угорській «коч» – вагон). «Чи» – це тюркський суфікс професії чи способу життя. «Кошчи» – кочовик. Кошчи, кочовик був «безсмертним», бо степ викидав на руські міста безкінечні хвилі кочовиків, хоч би скільки разів напад не був відбитий. І одного разу ресурсів Русі не вистачило.
Неможливо фізично перемогти 140-мільйонну імперію. Її можна перемогти лише інституційно – шляхом принципових перетворень. Імперія має припинити існування, немає іншого шляху.
Перша світова війна закінчилася бажанням Антанти фізично перемогти Німеччину. Завдати їй такої шкоди, щоб вона більше не піднялася. Що було далі, ми знаємо. Вона піднялася.
Після другої світової ця помилка ризикувала повторитися. Комісія Морґентау пропонувала знищити німецьку промисловість та перетворити Німеччину на слабку аграрну країну. Але знайшлися мудрі люди, які зрозуміли, чим це загрожує у наступному поколінні. Замість плану Морґентау був реалізований план Маршалла – перетворення Німеччини на демократичну країну з відкритим суспільством та вільною економікою.
Росії не потрібен план Маршалла – подібний план потрібен Україні. Росії потрібна деколонізація – реконструкція постімперського простору на принципах, проголошених ООН. Не всі нові держави будуть демократичними, не всі будуть орієнтованими на Європу. Але агресивна імперія з ядерною зброєю припинить своє існування і ніколи не буде загрожувати ні Україні, ні світові. І щось мені здається, що відносини України з незалежними Татарстаном, Башкортостаном, Республікою Саха або, скажімо, Сибірською республікою будуть дуже непогані.
Ну а якщо десь всередині МКАД чи в районі Рязані залишиться невелика держава російських фашистів, то вона не матиме економічної та військової спроможності зруйнувати нашу країну. Хочеться зигувати – хай зигують у себе на болотах, нікому не заважаючи, та влаштовують кулачні бої стінка на стінку, як було заведено в давнину.