Текст статті нижче був написаний перед тим, як Арсен Аваков опублікував заяву на звільнення. Ця заява не змінює думки про нього чи його політику, рівно ж як і ставлення до протистояння міністра з президентом. Вона лише вносить корективи. Станом на 13 липня шансів, що заява буде підтримана парламентом немає. Згідно з попередньою інформацією, голосування щодо Авакова в парламенті відбудеться 16 липня, у день запитань до уряду. За ці неповні три дні знайти потрібну кількість голосів буде важко.
Таким чином Арсен Борисович грає на випередження, він не чекає, поки його попросять піти, а сам пропонує його звільнити. Якщо депутати проголосують проти відставки, то він отримає додатковий імунітет і зможе залишитися на посаді не тільки до кінця літа, а щонайменше до кінця року.
15 червня у ЗМІ з’явилась інформація про те, що восени Зеленський таки звільнить Авакова з посади міністра внутрішніх справ. Розгляд такої можливості підтвердили і в партії «Слуга народу», а в різних телеграм-каналах про це писали зразу після пресконференції президента.
Для Арсена Борисовича це не перша і навіть не десята загроза, що його звільнять. За двох президентів і чотирьох прем’єрів він залишався незмінним. Першого вересня буде 7,5 років як Аваков міністр. Це рекорд для будь-якого посадовця в Україні. За цей час він з вигнанця перетворився на одного з двох найвпливовіших людей у країні, а інколи його бояться більше, ніж Верховного головнокомандувача.
Ми не одноразово писали про становище Авакова, його вплив і про те, як можна було його безболісно змінити. Але зараз пропонуємо розглянути протистояння в публічній площині між ним та Зеленським, а також потенційну реакцію суспільства.
Допоки журналісти й депутати обговорювали наскільки реальною є відставка Арсена Борисовича і чи дійсно Зеленський насмілиться його прибрати, герой обговорень пішов у наступ. І тут додатковим стимулом для нього була не підтримка суспільством такої відставки, а те, що РНБО посягнула на «святе» – друзів міністра. Фактично рішення про застосування санкції щодо Павла Фукса, російсько-українського бізнесмена, змусило Авакова захищати «свою» систему від посягань у публічній площині та фактично виступити проти Зеленського.
Звичайно, від нього не пролунало в бік президента якихось закидів чи претензій. Об’єктом тиску став секретар РНБО Олексій Данілов. 18 червня він оголосив про санкції щодо Фукса, а вже 23 червня «ветерани війни» розпочали акції протесту з вимогою його відставки. Проте незважаючи на бажання розігнати інформаційну хвилю шляхом публікацій на різних сайтах однакових повідомлень (на деяких хоч абзаци місцями мінялись), великої підтримки в суспільстві протести не мали.
Однак це був чіткий сигнал Зеленському, що Аваков не просто відмовився голосувати за накладання санкцій, а й готовий захищати друга та «увімкнути» вулицю. Спершу акцію провели біля Офісу президента та РНБО, а через тиждень вже біля будинку президента. Загалом провели чотири акції. Проте самі повідомлення від активістів не мають жодного сенсу, оскільки РНБО – колегіальний орган, а підписує рішення президент.
Тому коли вони говорять «Данілов узурпував владу», то тут, як в математиці, говоримо одне, а інше тримаємо в голові – «Зеленський узурпував владу». Не дарма в запущених Аваковим повідомленнях акцентується на тому, що Арсен Аваков і Дмитро Разумков «не підтримали санкції проти українських громадян, розуміючи їхню незаконність, за яку рано чи пізно комусь доведеться відповідати». Але і це неправда. Аваков не підтримав тільки рішення щодо Фукса і Фірташа, за інші рішення голосував. Не забули активісти підіграти Петру Порошенку в боротьбі із Зеленським та пригрозити тисячними мітингами «патріотів».
Це чергове нагнітання ситуації й демонстрація Зеленському, що без Авакова «вулиця може вибухнути» протестами, які нікому буде зупинити. Також на це накладається бажання інших політичних партій провести восени масові мітинги в містах України.
Але Аваков був би не Аваковим, якби не використовував інші аргументи. 1 липня він від імені уряду виступав у Верховній Раді, хоча тільки один проєкт стосувався його відомства. Але в підсумку у ЗМІ розійшлась його цитата: «подякував Верховній Раді за ратифікацію чотирьох законопроєктів, завдяки яким Україна отримає інвестиції на більш ніж 1,3 млрд євро і співпрацю з Францією в будівництві локомотивів, підйомників для пожежників і модернізації систем очищення води». Тепер він ще й допомагає залучити інвестиції. Аваков наполегливо працює над оновленням свого образу ефективного керівника. Враховуючи, що в правоохоронній діяльності похвалитись немає чим, то тепер він «економіст».
Кого більше боїмось: «чорта» Авакова чи «узурпатора» Зеленського?
Досвідчений політик, як хороший театрал, завжди знає, де зробити довгу паузу. У всіх інформаційних атаках і спробах зібрати голоси за відставку міністра внутрішніх справ Авакову була потрібна така пауза. Вона з'явилась під час місцевих виборів минулого року і навіть здавалось, що йому вдалось перезавантажити свій образ для широкого загалу. Але справи Дугарь, Кульменко та Антоненка постійно його наздоганяли, і паузи вже не давали результату. Плюс підлеглі регулярно створювали скандали, що зразу било по іміджу міністра.
Під час виборів він зробив те, що вимагав закон, – проблем з правопорядком, каруселями й фальсифікаціями не було. Правоохоронці реагували на порушення та забезпечили спокій на дільницях. Активісти та всі опоненти на певний час забули про міністра і припинили повністю або частково інформаційну боротьбу з ним. Це дозволило йому вкотре змінити ставлення до себе в інформаційному полі. А найцікавіше в цьому те, що вчорашні вороги / опоненти стали по один бік барикад.
Аваков успішно створював образ патріота. Одним з перших виступив проти Фокіна і його слів про відсутність росіян на Донбасі. Публічно засуджував Лукашенка. Активно боровся за звільнення свого підлеглого Марківа, якого засудили в Італії. Першим критикував слова депутатки від партії «Слуга народу» про допомогу Азербайджану у війні в Нагірному Карабаху та проводив міжнародні зустрічі не набагато менше, ніж президент.
За цей час в інформаційному полі Арсен Аваков з «чорта» поступово перетворювався на захисника інтересів країни. Міжнародні зустрічі та справу Марківа максимально висвітлювали через офіційні ресурси. Оцінку дій Лукашенка, депутатів і частково Фокіна – через соцмережі. Аваков вміло працює на різні аудиторії та показує свою важливість суспільству.
Якщо Арсен Аваков колись піде на пенсію, то може відкривати свою школу для молодих політиків. Головною темою для викладання буде: «Як вижити, коли тебе всі хочуть знищити». На тлі Зеленського він ставав «справжнім патріотом», потрошки перебирав на себе роль Петра Порошенка, як захисника національних інтересів. Навіть критикував президента за слова про здачу Криму без бою. Для багатьох він став противагою для Зеленського. Тому ті, хто не підтримував ні першого, ні другого, поступово ставали на бік Авакова, бо він «проукраїнський». І, звичайно, Аваков – це безпека. Пожежі гасить, від затоплення рятує, сепаратистів ловить і так далі.
Але й Володимир Зеленський поступово змінив свою риторику і поведінку, і 2021 року ми бачимо президента-патріота, який почав боротись з російським впливом і також зайшов на територію так званого «патріотичного» електорату. І йому тут значно простіше працювати, ніж Авакову, бо має більше свіжих кейсів та нових можливостей. Арсен Борисович залишився наодинці з історією про звільнення Харкова у 2014 році. Більше нічого захопливого він не може розказати на тлі санкцій проти проросійських політиків та каналів.
Чому Авакова мають звільнити восени, якщо таки звільнять? Це буде дуже хороша можливість для Зеленського після 24 серпня. Військовий парад на честь 30-ліття країни, молодий лідер та Верховний Головнокомандувач Збройних сил України матиме підтримку суспільства і навіть найзатятіші противники будуть обережні з критикою, розуміючи, що вона одночасно падатиме й на армію. Зеленський покаже силу і підтримку, на тлі якої і звільнятиме Авакова. Замість «малороса» українці мають побачити патріота. Аваков втратить свою монополію на патріотизм і захист країни від ворогів, залишившись міністром поліціантів, що знущаються з людей.
Проте все це в теорії. Тут буде важлива комунікація кожної позиції та інформаційна кампанія, зокрема на каналах олігархів, які прихильно ставляться до Арсена Борисовича.
Два роки тому активісти й частина політиків кричали, що Зеленський хоче узурпувати владу, тому планує забрати повноваження в Авакова (йдеться про перепідпорядкування Нацгвардії). Але за цей час сила та вплив останнього тільки збільшились. Росли в геометричній прогресії й «зашквари» підлеглих міністра. Відтак активісти можуть вплинути на ситуацію та інформаційно допомогти комусь із двох. Причому відсутність позиції теж впливатиме на ситуацію.
Проблема борців зі «злом» у тому, що не можна махати кулаками наліво і направо, якщо немає стратегії бою. Не можна «воювати» на два фронти й надіятись на перемогу. Поки ви нападали і на Авакова, і на Зеленського, перший скористався цим і перетворив створений вами інформаційний шум на свою користь. Тому потрібно буде визначитись на чиїй ви стороні та чого хочете.
P.S. Постійно виникає питання, а хто може замінити Арена Авакова на посаді міністра внутрішніх справ. Мій прогноз – Олександр Гогілашвілі, який зараз є його заступником. А також чоловіком помічниці Зеленського Марії Левченко. Це буде найпростіший спосіб зберегти ситуацію контрольованою і поставити людину, якій не треба буде багато часу на вивчення ситуації. Проте впевнений, що це буде тимчасова фігура (не так, як Аваков) для перехідного періоду. Адже зі зміною Авакова відбудеться зміна системи підпорядкування Національної поліції, Державної прикордонної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної міграційної служби та Національної гвардії. До речі, малопублічний Гогілашвілі в березні цього року дав своє перше велике інтерв’ю, де намагався показати себе ефективним і сучасним керівником з-поза системи, готовим до різких рухів.