Колись у дні моєї юности в одному зі львівських сіл явився образ Богородиці. Ну як явився. Являвся. Регулярно, щоночі. На стіні чогось-там, уже не пригадую, що це було. Батьки моєї однокласниці взяли і мене туди за компанію, тож я провів першу у своєму житті безсонну ніч трохи на молитві перед тою з’явою, а трохи в прогулянках селом, щоб не заснути до першої електрички назад до Львова. Я тоді був молодим і мене хлібом не годуй, дай подвіжувати, тож було цікаво й весело. Те, що потім цей образ виявився світлом вуличного ліхтаря, ніскільки не порушило моєї віри. Зрештою, молитва є молитва!
Інший цікавий випадок трапився кілька років тому на теренах моєї рідної львівської парафії свв. Володимира і Ольги: у невеличкому скверику неподалік від церкви спиляли гілку і на місці зрізу хтось побачив Богородицю. Звичайно, чутка про це рознеслася, люди почали зносити лампадки та молитися вервицю під відкритим небом, благо погода сприяла, бо це було літо і було сонячно і файно. Якось один зі священників парафії вирішив придивитися до народної побожности, підійшов ззаду до гурту людей і почув цікаву розмову:
– Де там та Богородиця?
– Та во, шо, не бачиш? Вон голова, вон руки.
Якщо хочете читати головні новини дня оперативно Додайте ZAXID.NET у вибрані в Google– Не поняла, а чо’ вона з бородою?
Завіса! Ну, але що ж, молитва є молитва!
Хто дивився серіал «Хор» (Glee), можливо, пригадує серію (3-я серія 2-го сезону), де Фінн Гадсон побачив у плавленому сирі на своїй гарячій канапці образ Ісуса, тому й серія називається «Смажений сирний Ісус» або «Святий бутерброд» («Grilled Cheesus»). І герой звертався до того смаженого Ісуса на канапці зі щирою молитвою, яка в усіх трьох випадках була вислухана і всі три прохання Фінна здійснилися. Бо молитва є молитва!
І от нещодавно сталося ще одне чудо. У с. Микільське-на-Дніпрі Дніпровського району, Дніпропетровської області, на піску церковного підсвічника в ніч на свято Покрови з'явився нерукотворний образ Богородиці з немовлям, як пише видання БАЗА. І натхненно продовжує: «У храмі вже відслужили молебень до Пресвятої Богородиці. Кажуть, образ не зникає й досі, тож кожен охочий може прийти й побачити його на власні очі. Місцеві віряни сподіваються, що це добрий знак, Богородиця допоможе Україні в боротьбі з ворогом. Знаєте, ми не з тих людей, які легко вірять у дива. Але дуже хочеться, щоб вони все-таки траплялися. Особливо зараз, коли нам усім так потрібна надія на щось добре. Нехай у житті кожного з нас трапиться своє маленьке диво».
І все б нічого з тим «маленьким дивом» у Микільському-на-Дніпрі, але у тому візерунку на піску підсвічника, зрештою, впізнали звичайні мишачі сліди. Видно, церковні миші у пошуках їстівного залізли в підсвічник і шукали там залишки воску зі свічок, щоб ними поживитися. Принаймні, образ дійсно виявився нерукотворним. Ну, і молитва є молитва!
А для панів із БАЗИ, які «не з тих людей, які легко вірять у дива», ось трохи бази. Явище, коли людина бачить у хмарах, плямах чи грі світла те, що хоче бачити, називається «парейдолія». Це певний різновид зорової чи слухової ілюзії, яка полягає у схильності нашого мозку розпізнавати знайомі образи у випадкових візуальних чи акустичних стимулах. Чудово це явище ілюструє відомий анекдот: До сексопатолога приходить пацієнт, лікар показує йому трикутник і питає:
– Що тут зображено?
– Гола баба!
– А тут (показує квадрат)?
– Гола баба!
– А тут (показуючи коло)?
– Гола баба!
– Ну Ви і збоченець!
– Це я збоченець?! Можна подумати, це у мене в шухляді ця колекція голих баб!
І от у світлі цього анекдоту я подумав, що не кажіть, а народ наш дуже побожний: у кожній плямі, зрізі гілки чи слідах на піску бачить Богородицю. Навіть якщо вона з бородою чи складається з мишачих слідів. І воно б, може, й нічого, бо молитва є молитва, але питання в тому, чи примітивний хайп недалеких батюшок і недобросовісних журналістів не зруйнує чиєїсь віри, коли правдива суть явища відкриється? Щиру молитву Бог почує, навіть якщо вона звернена до сирного Ісуса чи до «мишачої» Богородиці. Але чи не обернеться це «чудо» розчаруванням і зневірою, у т.ч. в нашій перемозі, коли наші вороги вкажуть на правдиву суть явища та ще й досиплять, мовляв, дивіться, на яких «чудесах» будують бандеровці свою віру та надію на перемогу? У нас достатньо свідчень про Божу руку над Україною в цій війні (вже сам факт, що ми досі стоїмо!), достатньо справжніх Божих чудес, про які можна і треба говорити та трубити. Нащо ми самі себе дискредитуємо «Богородицею» з мишачих слідів? Звісно, слава Богу, що там не «голу бабу» побачили, а Богородицю! Звісно, молитва є молитва! Але все ж деколи варто включати критичне мислення та усвідомлювати, що банан деколи справді – просто банан!