2 липня Україну відвідав прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан. Політик, якого вважають головним проросійським лобістом у Євросоюзі, зустрівся з президентом Володимиром Зеленським. Громадськості невідомі всі деталі його перемовин з українським лідером. Угорський гість загалом був небагатослівним і не сказав на публіку нічого сенсаційного. Але без окремого послання від Орбана все ж не обійшлося. Його суть проста: припинити стріляти.
«Я розповів пану президенту, що його ініціативи потребують багато часу через правила міжнародної дипломатії. Тому я попросив пана президента подумати про те, чи не можна вчинити трошки інакше: зупинити вогонь, а потім вести перемовини з Росією, адже припинення вогню пришвидшило б темпи цих перемовин», – сказав Орбан під час виходу до преси.
Він наголосив, що не є противником українських планів завершення війни, але вважає їх занадто довгими в реалізації. Також Орбан додав, що не наполягає на своїй пропозиції і почув аргументи української сторони. Поведінка угорського лідера була загалом доволі виважена і чемна. Він навіть пообіцяв відкрити українську школу в Угорщині і фінансувати її за кошти державного бюджету. Однак за зовнішньою делікатністю не можна приховати того факту, що пропозиція Орбана про шлях до миру ідентична пропозиції російського диктатора Путіна. Адже передбачає припинення вогню на нинішній лінії розмежування.
Сам Зеленський дав зрозуміти, що ідея Орбана «перестати стріляти» йому не припала до душі. І він її не поділяє. Президент зауважив, що ніхто з ініціаторів такого шляху до перемовин з агресором не може пояснити, як ця ідея працюватиме. Зі слів Орбана можна зрозуміти, що Україна відкинула таку пропозицію ще й тому, бо має поганий досвід попередніх численних угод про «перемир’я» з Росією. На цьому офіційні заяви гостя з Будапешта завершилися.
Цікаво, що паралельно з візитом Орбана до Києва його міністр закордонних справ Петер Сійярто поспілкувався телефоном з очільником МЗС РФ Сергєєм Лавровим. Навряд чи це була звичайна випадковість. Але важко сказати, на яку тему був цей дзвінок. Чи Сійярто передав певну інформацію від Орбана в Москву за наслідками розмови Орбана й Зеленського? Чи це був просто тонкий політичний маневр, який свідчить про подвійну гру угорської влади і збереження російського вектора її зовнішньої політики? Можна висувати різні припущення. Але відповіді на ці запитання немає.
Також можемо тільки гадати, що було сказано під час двогодинного спілкування Зеленського й Орбана. Учасники переговорів не були багатослівними перед пресою. Можливо, сторони говорили переважно про стан україно-угорських відносин і як їх поліпшити. А може, більше сконцентрувалися на питанні війни і миру.
Важливо збагнути: візит Орбана був в основному його приватною ініціативою чи відбувся за проханням зовнішніх? Чи тим і іншим водночас? Однозначної відповіді на це немає. З одного боку, з відносинами між Києвом і Будапештом дійсно щось потрібно робити. Тому їхати на зустріч із Зеленським тільки для вирішення українсько-угорських питань – самодостатня і вагома підстава. Але Орбан завжди прагнув більшого визнання і любив погратися в геополітику. Саме тому він наполегливо шукав і шукає контакти зі світовими лідерами. Для нього це спосіб самоствердження. Часто ці лідери представляють авторитарні режими. Але Орбан ніколи не відчував особливої відрази від контактів з недемократичними політиками. І навіть з тим, хто веде загарбницькі війни.
Зовнішньою силою, яка попрохала угорського лідера навідатися до України, може бути не тільки Москва. А й Китай, ЄС і навіть оточення кандидата у президенти США Дональда Трампа. Зокрема, у травні відбувся візит китайського лідера Сі Цзіньпіна до Будапешта. Сторони підписали угоду про стратегічну співпрацю, а Сі заявив, що Угорщина має відігравати більшу роль у Євросоюзі та у просуванні відносин між ЄС і Китаєм. Імовірно, Китай міг попросити Орбана передати щось і для України. З 1 липня Угорщина перебрала головування в Раді ЄС, що теж дає підстави Орбану проявити свою дипломатичну активність. Та й він чи не єдиний на континенті, який не соромиться контактувати з російським режимом. А ще угорський лідер активно підтримує Дональда Трампа і навіть був у його резиденції у Флориді. Звісно, Орбан лукавить, коли презентує себе як великого друга американського кандидата у президенти від республіканців. Та скромність ніколи не була його чеснотою.
Чому Орбан намагається просувати свою кандидатуру як одного з посередників для переговорів між Києвом і Москвою? Для нього це своєрідний спосіб підняти власну вагу у світі. Якби авантюра з переговорами вдалася, угорський лідер укріпив би свої позиції і всередині Угорщини, і в Європі. Тому Орбан у столиці України міг бути для того, щоб передати певну інформацію Зеленському і почути його думку, щоб потім переадресувати її третім сторонам.
Віктор Орбан, звісно, може позиціонувати себе як палкого прихильника ідеї миру за будь-яку ціну і противника війни. Стверджувати, що він – головний миротворець у Європі. Що йому дуже болить, коли на війні гинуть люди, і він хоче припинити кровопролиття. Але треба бути дуже наївним, щоб повірити у щире бажання лідера Угорщини допомогти Україні боротися за справедливий мир. Ініціатива угорського прем’єр-міністра настільки співзвучна з путінськими пропозиціями початку переговорів, що може здатися: Орбан привіз у Київ кремлівське послання.
Але цікаво інше. Орбан не може не розуміти недієздатність озвученої ним формули і небезпеку, яку вона становить для України. До угорського лідера можна ставитися по-різному. Але він точно не наївний політик, а досвідчений лідер, який добре розуміється на світових проблемах. Навіть для людей, які далекі від геополітики, очевидно: перестати стріляти без будь-якого виведення російських військ означатиме, що вони там і залишаться стояти. А далі можна домовлятися. Розробити новий Мінськ-3 чи дорожню карту. Навіть графік виведення російських військ з частини окупованих територій. Проблема в тому, що шанси на його виконання мізерні.
За час переговорів, якщо Путін на них навіть погодиться, не виключено, що росіяни спробують просунутися ще далі. Привід для порушення режиму припинення вогню вони навіть не шукатимуть. У цьому Росія має величезний досвід, накопичений з 2014 року на Донбасі. Не потрібно забувати про стратегічну мету Кремля: знищення українського суверенітету й державності. Ця мета нікуди не зникла. І переговори для РФ – це також один з інструментів для досягнення своєї цілі.
Але якщо Орбан не бачить протиріч у своїй пропозиції, отже, для нього справедливий мир для України не є стратегічною метою. Орбана влаштує будь-який мир. Без виведення російських військ та покарання агресора. Але стратегія «просто перестати стріляти», на жаль, не спрацювала в минулому. Сумнівно, що вона спрацює зараз.