Упродовж трьох днів на Арені Львів проходив перший Медіафорум, який, за словами організаторів, зібрав понад 400 осіб. Медійники з декількох країн обговорювали, куди ж рухаються медіа світу.
Програма, окрім іншого, була складена так, щоб українські редактори/журналісти/менеджери отримали кейси від тих, хто попереду – США, Швеції, Росії. Практично кожен іноземний гість наголошував, що журналістика зараз інша і треба вчитись працювати по-новому. Журналістам радили опановувати чи вдосконалювати універсальні навички роботи, а редакторам мислити глобально та креативно. Бо як інакше виграти конкуренцію у Google чи Facebook? Як інакше втримати свою аудиторію? Як інакше не повторити долю Newsweek?
На четвертий день на Арені Львів у підтримку нового альбому «Земля» відбувся концерт Океану Ельзи. Гурту, який народився і виріс у цьому місті. Група, яка хоч і запізнилась, але чесно зібрала на стадіоні понад тридцять тисяч осіб. Музикантів, які, швидше за все, 1 червня у Львові відіграли один з найдовших своїх концертів - три з половиною години. А публіка не вгавала. Продовжувала викликати на біс втретє, вчетверте, вп’яте. Славко Вакарчук з командою у Львові кинули виклик українським та іноземним зіркам. Хто повторить? Хто зробить краще? Зрештою, процитую історика Володимира В’ятровича, який у своєму Fb написав: «Схоже Славкові Вакарчуку вдалося досягнути того, чого до нього не зміг жоден українець - загального прижиттєвого визнання українцями:)».
Люди фотографували та записували на відео все: я на арені Львів; я з друзями на арені Львів; я на концерті; я з сім’єю на концерті; мер на концерті;. Славко Вакарчук загорнутий в український прапор; Славко Вакарчук з Блезом Малабою загорнуті в український прапор; величезний синьо-жовтий стяг, прибережений ще з Майдану у 2004-му, хвилями накриває фанів і передається з рук в руки.
Публіка щохвилини записувала відео. Присвячена батькові – Івану Олександровичу Вакарчуку пісня «Я не здамся без бою», як політична заява учорашнього ректора, з яким у невідому гру грає теперішній міністр Табачник; улюблена; присвячена рідному Львову.
Усі ці терабайти, знятих на концерті відео та фото, щохвилини з’являлись в Інтернеті суботнього вечора, їх досі продовжують оновлювати. Кожен другий, а це, за нескладним підрахунком, близько п'ятнадцять тисяч, щось написав/додав/ запостив у соцмережі. User-generation в дії.
А тепер повернімось до журналістики та невивченого уроку з медіафоруму. Про краудсорсінг у своїй доповіді наголошувала Вероніка Менжун з шведського медіа-інституту Fojo. Вона зазначала, що журналістів треба вчити до нового пошуку інформації та нової форми контакту з читачем. Натомість українські медіа гордо продовжують програвати конкуренцію соцмережам, замість того, щоб скористатись з репортерства своєї цільової аудиторії.
Очевидно, що на форумі прозвучало багато думок, вартих уваги, але чому не скористатись з того, що доступно, безкоштовно і практично безболісно для невеличких регіональних редакцій – навчитись працювати з доступним контентом. Те, що не можливо побороти, можна очолити.
Концерт ОЕ у Львові став чудовою практичною ілюстрацією до того, про що говорили провідні медіаексперти на форумі. Наша журналістика потребує негайного апдейту. Медійники мають чесно відповісти собі на запитання, що нового вони можуть запропонувати читачам, які оперативніше, а подекуди якісніше, скориставшись зі своїх самартфонів чи планшетів, повідомляють про ту ж подію. Без цієї відповіді навряд, чи українські медіа, а зокрема львівські рухатимуться у тому ж напрямку, що й провідні ЗМІ світу.