27-річного Ігоря Северенчука зі Львова підозрюють у причетності до щонайменше п'яти випадків шахрайства з квартирами, що відбулись протягом останніх чотирьох років. Разом з родичами він продавав квартири у новобудовах, які йому ніколи не належали. Згодом покупці виявляли, що їхні квартири насправді належать взагалі іншим людям. Намагання повернути свій завдаток від Северенчуків виявились марними– вони роками не повертають гроші. Разом з тим розслідування справ про квартирні шахрайства ведеться доволі мляво: наразі не винесено жодного вироку.
Вперше ZAXID.NET розповідав про Ігоря Северенчука три роки тому. Ми писали про львів'янина Олександра Безика, який заявив про те, що Северенчук продавав йому чужу квартиру у львівській новобудові. Нещодавно до редакції звернулась ще одна львів'янка Марина Гоменюк, яка також повідомила, що за подібною схемою стала жертвою квартирного шахрайства. ZAXID.NET відшукав ще трьох людей, які також намагались купити квартиру у Ігоря Северенчука, втратили немалі гроші і тепер намагаються притягнути його до відповідальності. Ми також поговорили із самим фігурантом кримінальних справ.
Розрахуюся квартирами
Історія з Ігорем Северенчуком і квартирами у львівських новобудовах розпочалась понад чотири роки тому. У 2016 році компанія Ярослава Северенчука (батька Ігоря Северенчука) «Благо-Буд» уклала з АТ «Укртранснафта» договір про користування на той момент недіючим цегельним заводом у селі Солова Золочівського району. Втім, компанія «Благо-Буд» не сплачувала гроші за користування заводом, заборгувавши «Укртранснафті» понад 1,2 млн грн.
Але у цій історії цікаво інше – замість грошей Северенчуки запропонували «Укрнтрнаснафті» квартиру на вул. Робітничій у Львові. А через три місяці Северенчуки заявили, що і з передачею квартири виникли проблеми. Зрештою, львівський суд став на сторону «Укртранснафти» і зобов’язав компанію Ігоря Северенчука сплатити 1,2 млн грн боргу.
Маючи проблеми із цегельним заводом в Солові, Ярослав Северенчук разом з сином Ігорем почали домовлятися із забудовниками про постачання цегли. Зокрема, Северенчуки почали співпрацювати з компаніями «Нова оселя» і «Парус». Як оплату за будматеріали вони мали отримувати квартири у новобудовах. Про деталі цих домовленостей майже нічого невідомо, однак дуже швидко компанії переставали працювати із Северенчуками.
«Між компаніями, які працюють під брендом ТМ «Нова Оселя», та Северенчуком Ігорем Ярославовичему 2017 році укладались договори купівлі-продажу майнових прав на об’єкти нерухомості в комплексі по вул. Малоголосківській та в комплексі «Липові Роси». Враховуючи те, що Северенчук порушив умови договорів в частині оплати вартості майнових прав на нерухомість, компанією було надіслано повідомлення про розірвання договорів», – повідомили ZAXID.NET у прес-службі будівельної компанії «Нова оселя».
Втративши права на квартири, Северенчуки все ж вирішують перепродувати їх, щоб таким чином отримати гроші. На цей момент у них уже були проблеми на цегельному заводі і така схем, вочевидь, видалась їм хорошим варіантом закрити борги. Тобто вони фактично почали продавати квартири, які їм не належали, для того, щоб одразу витратити отримані гроші на діяльність заводу у Солові. Для цього використовували сайти для оголошень та особисті знайомства. Квартири Северенчуки продавали дешевше, ніж забудовники, тому без проблем знаходили клієнтів.
«Згідно з договорами, Ігор Северенчук не був власником майнових прав на нерухомість та не мав права самостійного розпоряджання без письмового погодження компанії», – підтверджують незаконність дій Северенчука у компанії «Нова оселя».
Львів'янка Марина Гоменюк вирішила придбати квартиру чотири роки тому. Жінка звернулась по допомогу до знайомого ріелтора. Пошуки квартири тривало близько півроку і привели її до Ярослава та Ігоря Северенчуків, які заявили, що продають квартиру у житловому комплексі на вул. Малоголосківській.
«Северенчуки запевнили нас, що вони співпрацюють з забудовниками у Львові, поставляють їм цеглу. Це викликало довіру. Я побачила договори про купівлю-продаж Северенчуків з іншими людьми, де були різні забудовники. Я була зацікавлена купити цю квартиру і не помітила нічого, що б могло викликати підозру. Мені жодних документів із забудовником і Северенчуками не показували. Нотаріус запевнив, що для такого договору потрібно тільки паспорт і код. Тобто я покладалась на добросовісність та законну діяльність нотаріуса, яку мені гарантує Конституція. Насправді нотаріус виявився у злочинному угрупованні разом із Северенчуками», – розповідає Марина Гоменюк.
У жовтні 2017 року Марина Гоменюк уклала забезпечувальний договір з Северенчуком-молодшим і, за її словами, передала йому та його дружині Вероніці Асмоловій 38 тис. доларів США – повну вартість квартири. Цей договір уклав між сторонами львівський нотаріус Михайло Міханошин.
«Мені пояснили, що це був забезпечувальний договір про те, що ці кошти надаються їм як гарантія, що ця квартира більше нікому не продається, і вони зобов’язані після введення її в експлуатацію надати мені право власності. Там ще було прописано у договорі, що якщо вони не виконують умови, то зобов’язуються повернути мені 115% від цієї суми», – розповідає Марина Гоменюк.
У 2018 році цегельний завод у Солові остаточно припинив працювати. Працівники нарікали, що Северенчуки боргують їм зарплати, а «Укртранснафта» судилася з фірмою Северенчуків через борги за компослуги і користування обладнанням заводу. У цей перід Марині Гоменюк знадобився план її майбутньої квартири для планування ремонту. Жінка подзвонила у будівельну компанію і попросила детальний план квартири.
У процесі розмови з представником будівельної компанії, розповідає Марина Гоменюк, виявилось, що ця квартира уже давно належить іншим людям. З'ясувалось, що забудовник уже давно перестав співпрацювати з Северенчуком, і не мав наміру передавати йому цю квартиру, тому і продав її. А Северенчук своєю чергою продав Марині Гоменюк повітря.
Після розмови із забудовником Марина Гоменюк почала телефонувати Северенчукам і вимагати повернути їй гроші. Спочатку їм обцяли повернути гроші повністю, потім – частинами, пригадує жінка. Однак обіцянки не виконувались.
«Це спілкування тривало близько року. Я говорила з Ігорем Северенчуком, з його дружиною Веронікою Асмоловою і навіть з її мамою. Я намагалася знайти будь-який вихід, щоб мені повернули кошти, і лише у 2019 році я зрозуміла, що розмовами на них неможливо вплинути і що це професійні аферисти», – пригадує Марина Гоменюк.
Жінка вирішила більше не втрачати час на перемовини і звернулася із заявою у поліцію. За словами Марини Гоменюк, поліція неохоче розглядає кримінальну справу про шахрайство Северенчука. З 2019 по 2021 рік слідчі п'ять разів закривали справу про шахрайство, аргументуючи це тим, що не бачать у ній складу злочину.
«На травень 2020 року закінчили збір доказів і Северенчуку мали оголосили про підозру. Слідчий Андрій Летнянка п’ять разів закривав мою справу через відсутність складу злочину. Суди і прокурори скасовували ці постанови і справу повертали назад слідчому для оголошення підозри Северенчуку, втім слідчий і далі нічого не робить. Тому я навіть написала заяву у ДБР через бездіяльність поліції, зараз там відкрили кримінальне провадження. Це дуже дивна поведінка поліції, бо Северенчук витратив гроші, які взяв у мене за попереднім договором. Це якраз і є шахрайство, не розумію, що тут ще доводити?», – розповідає Марина Гоменюк.
ZAXID.NET звернувся до поліції з офіційним запитом, щоб отримати інформацію про розслідування справи Марини Гоменюк. Однак начальник Львівського районного управління поліції Павло Герасим відмовився надавати будь-яку інформацію редакції з посиланням на таємницю слідства.
Разом з тим Марина Гоменюк далеко не єдина, хто намагається притягнути Северенчука до відповідальності. Станом на липень 2021 року у Львові розлідується мінімум п'ять справ щодо квартирного шахрайства Ігоря Северенчука. Історії у всіх справах дуже подібні: люди домовлялись з Ігорем Северенчуком та його батьком про купівлю квартири, укладали попередні договори і передавали йому частину грошей. Через деякий час виявлялось, що у Северенчуків немає ні квартири, ні грошей. Ігор Севренчук пояснював цю ситуацію тим, що вклав усі гроші у цегельний завод, та обіцяв повернути гроші згодом, однак роками цього не робив. Загальна сума грошей, які Северенчук винен цим людям – близько 102 тис. доларів США.
Цікаво, що у жодній з кримінальних справ не фігурує Ярослав Северенчук – батько Ігоря, хоча фактично він брав участь у всіх домовленостях як і з забудовниками, так з потенційнимим покупцями квартив. У історії Марини Гоменюк він навіть був присутній при підписанні договору і передачі грошей, однак у документах фігурує лише його син та вже колишня невістка.
Інші жертви
ZAXID.NET поспілкувався ще з трьома львів'янинами, які судяться з Северенчуком та звинувачують його у шахрайстві з квартирами. Їхні справи або ще розслідуються поліцією, або уже передані на розгляд судів. Потерпілі, з якими нам вдалось поговорити, заявляють, що роками не отримують жодних компенсацій від Ігоря Северенчука. Час від часу їхні справи об’єднують між собою, переносять їх розгляд з одного суду в інший.
Львів’янин Олександр Безик, який перший публічно заявив про шахрайство Ігоря Северенчука, досі чекає і на свої гроші, і на покарання Северенчука. ZAXID.NET розповідав його історію у серпні 2019 року. Два роки потому Олександр Безик наголошує у розмові з ZAXID.NET, що за цей час особливого прогресу у його справі не відбулось: «все зависло у повітрі». Северенчук визнав цивільний позов щодо компенсації 400 тис. грн, але досі не почав сплачувати гроші.
«Процес тягнеться, є дуже багато постраждалих від дій Северенчука. Він намагається все розвернути таким чином, щоб закрити кримінальну справу про шахрайство і перевести все в цивільну площину. Він має хорошого адвоката, який кваліфіковано усе затягує. Що буде далі – незрозуміло. Постійно якісь об’єднання справ, зміна прокурора. Тому думаю, що наскільки йому вистачить грошей то все затягувати і платити адвокату – стільки вони і будуть затягували. А грошей він набрав багато», – вважає Олександр Безик.
Ще одна львів'янка, яка у 2018 році намагалась купити квартиру в Ігоря Северенчука, Ярослава Звягінцева також заявила ZAXID.NET, що досі намагається добитись покарання для нього. Северенчук взяв у жінки 38 тис. доларів завдатку за квартиру у ЖК «Парус Парк» і, за її словами, не повернув жодної копійки. Її справа все ще перебуває на стадії слідства.
«Ігор Северенчук виходить періодично на зв'язок, і ми розмовляємо про те, як все у нього погано. Його батько ще рік тому зі мною кілька разів зустрічався і пропонував якісь схеми виплат, але зараз зі мною вже не контактує. Їхня позиція така: якщо ми подали до суду на них, то виплачувати вже нічого і не будуть. Але я буду писати у прокуратуру, буду добиватися, щоб кримінальне провадженян проти нього не закрили», – розповіла Ярослава Звягінцева.
Справу ще одного клієнта Северенчука, Юрія Хальпінського, уже слухають у суді. За версією прокуратури, чоловік дав Северенчуку 259 тис. грн завдатку за квартиру у «Парус Парку», хоча продавати це житло Северенчук не мав права. У цій справі вже відбулось кілька судових засідань, однак вироку ще немає. Паралельно Юрій Хальпінський подав цивільний позов, у якому просить компенсувати йому не тільки втрачений завдаток, а й 200 тис. грн моральної шкоди. Юрій Хальпінський не захотів спілкуватись з журналісткою ZAXID.NET про свою справу, однак підтвердив, що досі не отримав від Ігоря Северенчука жодних грошей і не має з ним домовленостей.
ZAXID.NET вдалося поспілкуватися з Ігорем Северенчуком особисто. Під час зустрічі він розповів, що усі кошти від клієнтів інвестував у цегельний завод в Солові, який зараз не приносить прибутків. Він також стверджує, що повертає заборговані гроші.
«Якби я був шахраєм, я б десь поїхав і мене би тут не було, я б не ходив вулицями. Я винен кошти, я ці кошти віддаю і в будь-якому випадку віддам з урахування штрафних санкцій, які прописані у договорі… Я кожній людині відправив лист про те, що буду повертати кошти і я їх поверну», – стверджує Ігор Северенчук.
Ігор Северенчук також заявив, що уже вичерпав конфлікт з усіма людьми, яким був винен гроші, окрім Марини Гоменюк. Однак усі потерпілі, з ким поспілкувався ZAXID.NET, запевняють, що це неправда. Северенчук також стверджує, що передав Марині Гоменюк частину грошей через її хрещеного батька, з яким особисто знайомий. Вона ж заперечила ZAXID.NET, що отримувала будь-які гроші від Северенчука.
Бізнес і друзі
Ігор Северенчук, судячи з даних відкритих джерел, є власником кількох підприємств, наприклад сокальських компаній «НЕС« і «НЕР», які займаються вантажними перевезеннями, а також він досі є співвласником компанії «Благо-Буд», що фігурує в історії із цегельним заводом. Раніше Ігор Северенчук також був директором компанії «Арт Солюшн», яка займалась перевезенням ТПВ у Червоноградському районі. Торік місцеві активісти виявили кілька випадків нелегального завезення на територію району сміття зі Львова.
Цікаво, що бізнес-парнером Северенчука у кількох фірмах є львів’янин Владислав Ртіщєв, який є співзасновником організації «Комітет по боротьбі з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі та судах». З 2015 року людина з таким іменем є почесним консулом Південної Кореї у Львові.
Батько Ігоря Северенчука Ярослав фігурує у справі про хабарництво працівника податкової служби у Львові. Зокрема, за версією слідства у грудні 2020 року начальник відділу по роботі з податковим боргом Залізничного управління податкової служби Назар Гроцький вимагав 50 тис. грн хабара у ТзОВ «Науково-виробничий центр «Інженерна екологія» за відтермінування арештів рахунків компанії. Тоді повідомлялось, що про хабар Гроцький домовився із заступником директора цієї компанії, однак його ім’я ніде не повідомлялось. Гроцького затримали на хабарі час останнього «траншу» у 20 тис. грн. У травні 2021 року прокуратура направила обвинувальний акт щодо Назара Гроцького у Франківський районний суд. В ухвалі суду про призначення першого судового засідання вказано, що викривачем (тобто людиною, яка давала хабар) у цій справі є Ярослав Северенчук.
Прикметно, що адвокатом Ігоря Северенчука в одній зі справ про шахрайство виступає Степан Гельо – колишній прокурор, якого торік впіймали у Львові нетверезим за кермом і він залишився непокараним. У січні цього львів'янка відсудила у Геля квартиру у Львові, яку він чотири роки тому у неї купив. Жінка змогла довести, що страждала на психічне захворювання у момент підписання договору із Гельом і не розуміла, що робить. Зараз ця справа перебуває в апеляції.
Нам вдалося поспілкуватись з уже колишьою дружиною Северенчука Веронікою Асмоловою, яка заявила ZAXID.NET, що не знала про продаж квартир, яким займався її чоловік. «Мене до цієї справи притягнули штучно. Я була його дружиною, тому підписала згоду чоловікові на керування спільним майном», – пояснила свою роль в цій історії Вероніка Асмолова. Вона фігурує у двох справах разом зі своїм чоловіком.
Поки що у жодній з п'яти квартирних історій, в яких фігурує Ігор Серевенчук, не винесений вирок. Ми продовжимо слідкувати за розвитком цих історій. А поки що ZAXID.NET радить читачам прочитати поради Мінфіну про те, як не стати жертвою шахраїв під час придбання житла.