Про «Парадокс Каспарова». Ніт, я давно не маю ілюзій щодо так званих «ліберальних росіян». Однак Каспаров був для мене особисто своєрідним винятком. По-перше, тому, що він багато років відстоював справді правильні позиції. По-друге, тому, що я з дитинства займався шахами, стежив з партіями Каспарова ще коли він був на вершині. Не те, щоб він був моїм «кумиром», але Каспаров за шахівницею викликав захоплення. Я, зрештою, досі маю бажання постраждати при нагоді декілька годин над шаховою дошкою. Одним словом – це таке трохи особисто-сентиментальне.
Отже, що дослівно сказав Каспаров про мову (під час другої Антивоєнної конференції опозиційних росіян у Вільнюсі - ред.):
«Чи будуть в Україні говорити російською? Ну, пів Африки говорить французькою, пів Африки говорить англійською, до речі. Це ж питання того, наскільки ми зможемо зробити це привабливим, економічно доцільним.»
Порівняння з Африкою, яке багато кого обурило, як на мене, якраз дуже доречне. Каспаров не дурень – це не про порівняння України з країнами «третього світу». Це про колоніалізм. При чому в чистому вигляді. Практично впевнений, що Каспаров саме це прекрасно розуміє.
Бо чому «пів Африки» говорить французькою чи англійською? Бо «пів Африки» було колонією Франції. А «пів Африки» – колонією Великобританії.
Насаджування мови колонізатора – це типова практика поширення імперії. Україна, яка без сумніву була в становищі «колонії» Російської імперії (як би вона не називалась) має гіркий і досі відчутний досвід насадження чужої мови.
Але є серйозна відмінність між класичним колоніалізмом британців чи французів та російським імперіалізмом.
В самому кінці 19 століття Редьярд Кіплінг написав сьогодні знаменитий «колоніальний вірш» про «Тягар білої людини». Так, там є цілком типові зверхні наративи про аборигенів. Але значною мірою і Кіплінг, і багато британських колонізаторів сприймали поширення своєї імперії як поширення цивілізації. Багато дослідників колоніалізму підкреслюють, що, безумовно, засуджуючи колоніалізм як явище, треба об’єктивно визнати, що для процесу модернізації колонізованих народів зокрема британський імперіалізм зробив не мало.
Іншими словами – якщо ми сприймаємо поширення західної культури як благо, то європейські колонізатори якесь благо таки принесли. Підкреслюю, що це не відміняє самої негативної суті колоніалізму. Але про це варто пам’ятати.
А що в нас? В нас склалась парадоксально протилежна ситуація. Взявши фактичний політичний контроль над Україною, Росія «просіла» в культурному плані. І європейські цінності, ось ця «західна цивілізація» потрапляла в Російську імперію саме через Україну. Так, тут зіграла певну роль й географія. Але суть в тому, що Російська імперія «висмоктувала» Україну – культурно та інтелектуально. А той елемент умовного позитиву, який можна при бажанні знайти в класичному французькому чи британському колоніалізмі – у випадку російського колоніалізму відсутній. Європейська модернізація в нас йшла зворотним шляхом – від колонізованого (України) до колонізатора (Росії).
Тому «залишати» нам спадок колонізаторів (а саме про це говорить Каспаров) – ніт, дякую. В нас все ок і без вас. І з мовою, і з культурою, і з історією.
Прикметно, що Каспаров вжив ось цей термін «економічна доцільність» щодо мови. Я його зустрічав не раз. Так в СРСР в 1970-х роках частенько маркували «буржуазних націоналістів», які говорили українською. Мовляв, це «економічно недоцільно», це «намагання розірвати економічні зв’язки» в дружній (звичайно ж) сім’ї радянських народів. Дивно, що Каспаров ставить мову в економічну площину.
Виходить так, що він так і не зрозумів – ця війна не про економіку. А про культурну і національну самобутність.
І останнє: я не розумію, чому вони взагалі про це говорять. Чому вважають, що мають право про це говорити.
«Що ви думаєте про становище української мови?»
«Я вважаю, що це не наша справа, це справа України і українців. Говорити мені зараз про це – недоречно і неправильно.»
Невже не можна ось так?
Направду – це вже втомило. Поради, співчуття, проекти. «Хороші» росіяни, «середні» росіяни, «погані» росіяни.
Відчепіться від нас. Хочете допомогти? Помовчіть. Дайте нам нарешті спокій.