Цей текст побудований на реальних заголовках українських ЗМІ, присвячених львівському сміттю. Судячи з цих повідомлень, наше сміття почало жити своїм окремим і яскравим життям. Воно подорожує по цілій країні, плаває, наводить страх на оточуючих і спокушає своєю вартістю, сварить між собою політиків і рятує життя безхатченкам...
***
Більшу частину свого короткого існування львівське сміття подорожує. Були дні, коли воно подорожувало Радехівщиною, їздило у Червоноград і Самбір, якось його помітили у Жидачеві, воно смерділо, а потім ще й загорілось у Києві, блукало Дніпропетровщиною, поки йому не знайшли нове місце у Дніпрі.
Під час своїх подорожей львівське сміття осідало, наводило страх на чернівчан, провокувало екологічну катастрофу в Києві, вивело буковинських селян на дорогу і «спалилось» біля Золочева.
Не виключено, що кочовий спосіб існування йому нав'язують – вивозять або у невідомих напрямках, або до колій.
Часто львівське сміття опиняється у доволі екзотичних місцях. Якось його викинули біля струмка, з якого п'ють корови, молоко з яких п'ють мешканці Погребища. Іншого разу львівське сміття раптово виявили в заповіднику на Житомирщині – помітили загадковий жовтий сміттєвоз, який відмовився зупинятися.
Взагалі ж кажуть, що львівське сміття не страшне (принаймні для Києва). Але його все одно ніхто не хоче.
Через це, наприклад, на Полтавщині від львівського сміття перестрахувалися. Дніпропетровщина стала горою проти львівського сміття, перекопавши дорогу, щоб його зупинити. Проти львівського сміття повставали у Самборі, бунтували житомиряни, а на Хмельниччині через львівське сміття селяни пообіцяли бити шоферів (не дивно, що один водій вантажівки з львівським сміттям оголосив голодування).
Як впізнати львівське сміття серед не львівського точно ніхто не скаже. Єдине що відомо, що львівське сміття, яке горіло під Києвом і смерділо у Києві, до Києва везли зерновозами. Але правило «зерновоз = львівське сміття» не завжди діє. Якось виявилося, що львівська вантажівка, яка так налякала берегівчан, дійсно перевозила зерно (а потім виявилося, що то ще й не львівська вантажівка була).
Найновіший спосіб виявити львівське сміття запропонували на Хмельниччині – там його впізнали за чеками з львівських магазинів.
Чому львівському сміттю не сидиться вдома, важко зрозуміти. Є версія, що воно планувало добратися до Запоріжжя. На піку своєї популярності в новинах воно могло піти і на експорт, мало шанс поїхати на переробку в Одесу і ним навіть зацікавилися китайці. Жодна з цих версій не спростовує того, що львівське сміття будуть переробляти по-американськи.
Всім відомо, що гуртова ціна львівського сміття – один мільйон доларів. Але воно з кожним днем стає усе дорожчим. Тому не дивно, що у Миколаєві, наприклад, наше сміття моментально розтягують безхатченки та цигани (і їм ніхто не робить зауважень).
У львівському смітті шукали тиф, радіацію і мобільний телефон. А знайшли – прекрасне застосування і переписку мера Садового.
Хороших новин про львівське сміття не існує. Історія львівського сміття – це історія боротьби, зрад та інтриг.
Через львівське сміття на Дніпропетровщині відкрили кримінальну справу, на Вінничині виникла екологічна катастрофа, під Києвом забруднюються лісосмуги і поля, на Решетилівському сміттєзвалищі встановили цілодобове чергування, а у Чернігівській міськраді виникла напруга.
Львівське сміття навіть спричинило перепалку між Садовим і Порошенком. Не дивно, що воно давно стало політичним, а недавно ще й підпільним.
Якщо коротко, то львівське сміття зворохобило усю країну. І сам глава держави пообіцяв розібратися з львівським сміттям.