Цьогорічна ніч в Луцькому замку стала феєрією сучасності та минулого. Середньовічні співи й танці у виконанні українських театрів, фолк-музика в сучасній обробці гуртів з Польщі, Білорусії, Литви й майже світанок з Ніно Катамадзе та гуртом Insight (Грузія). В останні вихідні червня сучасний Луцьк згадав історію своїх пращурів.
За кілька годин до відкриття фестивалю проспектом Лесі Українки у напрямку до замку розмірено шпацерують середньовічні рицарі в обладунках, тендітні дами в корсетах та з вишуканими зачісками, що їх доповнюють різноманітні стрічки й пов’язки. За мурами замку відчувається полохлива метушня: майстрині та ремісники розкладають усіляке начиння (як би сьогодні сказали, handmade), ковалі розжарюють залізо, навпроти «розігруються» Ніно Катамадзе та Insight.
«У мене таке враження, що я в казці – так багато образів довкола. Я відчуваю, що причетна до цього дійства. Головне, щоб ми все робили разом, щоб потім наші діти відчували важливість днів, історії, що минули, що зберегли для нас цей замок,– сказала Ніно Катамадзе на прес-конференції. – У Грузії теж організовують схожі фестивалі. Це, до прикладу, вже 10-річний фольклорний фестиваль, який проходить у кожному регіоні країни. Завдяки цьому можна відчути, що ти в Грузії».
Коли привітальні слова державних керманичів, розкидання трояндових пелюсток, запалення урочистого вогню Ночі – вся патетика позаду, середньовічну атмосферу починають підігрівати клуби історичної реконструкції «Паладін» (Львів), «Аквітанія» і «Лучеськ» (Луцьк), які навчають всіх охочих стрільби з лука, демонструють середньовічні бої й танці. Щоправда, місця навчання стрільби з лука подекуди не позначені, тому деякі роззяви заходять на «поле бою» й ледь не стають «десяткою». У повітрі вже наполегливо пашіє смаженим м’ясом, терпким вином та шоколадними тістечками.
«У нас все готово! Цьогоріч із місцевого бюджету на цей фестиваль не виділено жодної копійки. Все за допомогою спонсорів»,– тішиться Луцький міський голова Микола Романюк.
Серед поціновувачів середньовічної культури з канапками та електронними ґаджетами і дівайсами, що без угаву блимають і цвірінчать, я побачила художницю Тетяну Панасюк. Схоже, вона була на пленері – палітра спокійних відтінків, щойно розпочате полотно чергового луцького пейзажу.
- Де виберете своє натхнення? -запитала я.
- Я люблю Луцьк: його тумани, поля, ніч. Моя мрія – зробити тематичну виставку картин про моє місто і таким чином сказати, як воно багато для мене значить. А малювання… малювання – це смак. Якщо людина вміє бачити, вона може малювати. Я, до прикладу, 2003-го на всі свої і позичені гроші накупила олійних фарб, різноманітних приладь і почала малювати, - з доброзичливою усмішкою відповіла художниця, оптимістка, жінка, сповнена гармонії й хвилюючої життєвої сили. Серед своїх робіт і галасуТетяна малювала лівою рукою в інвалідному візку, її ноги були вкриті теплою ковдрою.
Тим часом на сцені виступали гості з Чехії – гурт середньовічної музики «Euphorica». Чотири жінки грали і співали середньовічні композиції і в автентичному звучанні, і в сучасній обробці.
Містерію ночі розпалили київський театр вогню «К.О.Т». Хлопці і дівчата віком від 20 до 30 років виконували неймовірні трюки з факелами та феєрверками. Цікаво, що колектив аматорський, у них немає директора чи «режисера-постановника», який би керував їхніми синхронними виступами чи тренуваннями. Таким чином цей театр існує 7 років.
Справжнім вибухом після вогняної вистави був білоруський гурт «Irdorath». Незвичне поєднання середньовічного фолку з сучасним фентезі, а також неординарні образи виконавців вразили публіку настільки, що гурт викликали на біс. Проте організатори цього не передбачили. Більше того, замість запланованих сімох композицій гості з Білорусії ледве зіграли три, адже виступи попередників затягнулися, а чітко опівночі мав бути феєрверк та 3D-відеоінсталяція «Містерія часу».
«Про цей чудовий фестиваль нам розповіли друзі. Ми написали організаторам і нас запросили, –кажуть Надія та Володимир з гурту «Irdorath». – Арт-шоу – це улюблений формат фестивалів, тому наш гурт сьогодні тут. Хоч в Білорусії теж є схожі події («Камєніца», «Шаблі»), проте Україна нас просто вражає кількістю і якістю фестивалів. На нашу думку, в цій стезі серед усього СНД саме Україна попереду».
Опівночі вибухнув феєрверк на оборонних мурах замку, а опісля – та сама 3D-відеоінсталяція «Містерія часу». Вперше В’їзна вежа Луцького замку ожила: рухалися і розкладалися стіни, з них виїжджав князь Любарт, вилітали птахи, серця. Словом, в сучасному середньовіччі не обійшлося без техніки.
Литовський гурт «Zalvarinis», стиль музики якого подібний до пост-року або industrial, додав безсоння в цю ніч народними литовськими піснями і сучасним звучанням. Врешті-решт під керівництвом однієї з вокалісток публіка розділилася на дві частини: одна кричала «Пиво!», інша – «Будьмо!».
І відразу після чергового вогняного дійства театру «К.О.Т» на сцену вийшла довгоочікувана Ніно Катамадзе з гуртом Insight. Що ж, тут коментарі безсилі: джаз і фьюжен перепліталися з компліментами та словами вдячності співачки в бік організаторів та відвідувачів Ночі.
Ближче до світанку людей в замку зменшилося, але все ще яблуку ніде впасти. Хтось танцює під джазовий голос Ніно, хтось відпочиває на траві. У напівтемряві – атмосфера сонливості і розміреності. Планували зустріти світанок з джазом, проте вже пролунав останній акорд, а сонце ще не зійшло.