Лауреатом Нобелівської премії з літератури 2025 року став угорський письменник Ласло Краснагоркаї. Нобелівський комітет зазначив, що нагороду він отримав «за захопливу та далекоглядну творчість, яка посеред апокаліптичного жаху підтверджує силу мистецтва», ‒ йдеться на сайті премії.
Лало Краснагоркаї народився у 1954 році в Угорщині, поблизу румунського кордону. Навчався на юриста в Сегеді і Будапешті. У 1983 закінчив факультет історії мистецтв у Будапештському університеті, диплом був присвячений творчості Шандора Мараї в еміграції.
Перша публікація вийшла у 1977 році. Романи і новели Краснагоркаї — антиутопічні притчі про гротескне існування людей в світі, ізольованому від зовнішніх зв'язків і позбавленому осмислених перспектив. Письменник активно співпрацює з кінорежисером Бела Тарр, який поставив за його романами, новелами і сценаріями кілька фільмів, що мали міжнародний успіх.
Віддалена сільська місцевість є місцем дії його першого роману Sátántango, опублікованого 1985 року, який став літературною сенсацією в Угорщині. Роман зображує знедолену групу мешканців покинутого колгоспу в угорській сільській місцевості безпосередньо перед падінням комунізму. Роман був екранізований у 1994 році режисером Белою Тарром.
Дія другого роману «Меланхолія опору» (1989) розігрується в маленькому угорському містечку, розташованому в Карпатах. У романі «Háború és háború» («Війна та війна», 1999) письменник переносить увагу за межі Угорщини, дозволяючи скромному архіваріусу подорожувати з околиць Будапешта до Нью-Йорка. Проте дія роману «Гершт 07769» знову відбувається у Карпатах.
У 2015 році Ласло Краснагоркаї отримав Міжнародну Букерівську премію. У Нобелівському комітеті відзначають абсурдизм та гротескність його прози.
Жоден текст нового нобелівського лауреата не був перекладений українською. Проте видавництво «Комора» анонсувало, що цьогоріч планує видати «Меланхолію опору».
Вибрана бібліографія
Романи
- Sátántangó (Сатанинське танго, 1985)
- Kegyelmi viszonyok (Остання милість, 1986)
- Az ellenállás melankóliája (Меланхолія опору, 1989)
- Háború és háború (Війна та війна, 1999)
- Északról hegy, Délről tó, Nyugatról utak, Keletről folyó (З півночі ‒ гора, з півдня — озеро, зі сходу — дорога, із заходу — річка, 2003)
- Rombolás es bánat az Ég alatt (Розруха та смуток у Піднебесній, 2004)
- Seiobo járt odalent (Сі-ван-му тут серед нас, 2008)
- Az utolsó farkas (Останній вовк, 2009)
Кіносценарії
- «Прокляття» (1988, за романом Сатанінське танго, реж. Бела Тарр)
- «Останній корабель» (1989, за двома новелами, реж. Бела Тарр)
- «Гармонії Веркмайстера» (2000, за романом Меланхолія опору, реж. Бела Тарр)
- «Туринський кінь» (2010, реж. Бела Тарр)
Нобелівська премія
Нобелівська премія – одна з найпрестижніших міжнародних премій, яку щорічно присуджують за видатні наукові дослідження, революційні винаходи або значний внесок у культуру чи розвиток суспільства. Її щорічно вручають з 1901 року.