або Двадцять років опісля
«Нова ґенерація» – так називалася група українських футуристів, яка у 1927-30 роках видавала у Харкові часопис із тотожною назвою, редактором якого був Михайль Семенко. Впливову фігуру тодішнього літературного життя, Семенка заарештували через три дні після його успішного творчого вечора у Києві, інкримінувавши, зокрема, спробу «скинути радянську владу в Україні за допомогою німецьких фашистів». «Щиросердечні зізнання» віртуозові мовних форм диктував такий собі малограмотний слідчий на прізвище Акімов. 23 жовтня 1937 р. Михайля Семенка розстріляли.
Через 64 роки після появи «Нової ґенерації» на протилежному від Харкова кінці України у військово-ґарнізонному прикарпатському місті Івано-Франківську троє амбітних юнаків утворюють літугруповання «Нова деґенерація». «Деґенеративним» – саме таким мистецтво модерну вважали нацисти в Німеччині і комуністи в Радянському Союзі. Сьогодні врятовані зразки «деґенеративного» мистецтва оцінюються на аукціонах мільйонами доларів. Культурний модерн – чи не єдине виправдання XX сторіччю з його варварськими проектами, що знищили, либонь, більше життів, ніж за всю попередню історію людства разом.
«Легко, ніби помахом крила, намалюєш голову на таці чи німфетку в еротичнім танці»... «плями абсурду сковує цезій ляки амура висвічує ніч і від осяянь кафки залежні бджоли і замки несуться навстріч птахи реалій никнуть портали просяться коні гірко в історію хвацько гопак витинають васали чуло зітхає тітонька gloria»... Це – з їхньої спільної книжечки, що побачила світ 1992 р. у бібліотечці журналу "Перевал". Вони мовби продовжують там, де шість десятиріч перед ними було зупинено розвиток літератури.
Вони – це Іван Андрусяк, Степан Процюк та Іван Ципердюк. Їм щойно стукнуло двадцять – утрьох вони вдвічі молодші, ніж кожний із них поодинці. Сьогодні вони у Львові – о 16.00 у книгарні «Є» (проспект Свободи), о 18.00 – у «Кабінеті» на Винниченка.