Міністерство охорони здоров'я України під керівництвом Уляни Супрун розробило чотири законопроекти, які фактично є платформою для реформування медичної галузі. Замість утопічної обіцянки «все безкоштовно» урядовці пропонують принципово нову схему розподілу коштів у галузі, яка має докорінно змінити підхід до пацієнта. Якщо зараз у медицині присутні нормативи та тарифна сітка, то на зміну цьому буде вільний ринок праці та встановлення зарплат. Заклади фінансуватимуть не за принципом «більше ліжко-місць та більша адміністрація – а, отже, більше грошей», а залежно від кількості реальних пацієнтів. Це має внести в галузь поняття конкуренції та спонукатиме медзаклади та лікарів «змагатися» за пацієнтів, краще надаючи послуги.
Це стане реальним, якщо Верховна Рада України ухвалить законопроекти №6327 «Про державні фінансові гарантії», №6328 «Додаткові гарантії для бійців АТО», №6329 «Зміни до бюджетного кодексу» та №6347 «Зміни до закону про публічні закупівлі».
Більш детально про медичну реформу ZAXID.NET поспілкувався із заступником міністра охорони здоров’я Олександром Лінчевським, який 17 років працював торакальним хірургом в одній з київських лікарень та навчався на різноманітних медичних курсах у європейських країнах, тому добре знається на проблемах галузі.
***
Реімбурсація або що вже працює
В Україні вже запрацювала запропонована командою Супрун програма «Доступні ліки». Йдеться про реімбурсацію, за якою українцям безкоштовно надають ліки від серцево-судинних захворювань, а згодом до цієї програми включать препарати від діабету та бронхіальної астми.
«Визначений перелік препаратів – міжнародні незапатентовані назви. Людині лише треба прийти до лікаря, отримати рецепт, піти в аптеку, де їй за рецептом безкоштовно дадуть потрібний препарат, – розповів Олександр Лінчевський. – Нова ера медицини. На сьогодні вже є змога таким чином отримати препарати від серцево-судинних захворювань».
ZAXID.NET уже публікував карту аптек, які долучились до програми «Доступні ліки». Загалом же на це уряд виділив 500 млн грн. «Треба буде ще – виділимо ще. Наше завдання – не гроші економити, а людей лікувати. Нова ера медицини. Нове життя», – запевняє Олександр Лінчевський.
Новий підхід: більше пацієнтів – більше грошей
За словами Олександра Лінчевського, низька якість медицини в Україні – це в першу чергу наслідок не браку фінансування, а неправильного розподілу грошей у галузі. Якщо за звичною нам системою, розробленою ще за Радянського Союзу, лікарня отримує гроші залежно від кількості працівників та ліжко-місць, то зараз передумовою фінансування буде кількість пацієнтів. Кожен українець обиратиме заклад, у якому він хоче отримувати медичну допомогу, не залежно від місця реєстрації, а виключно за власним бажанням. Відтак, якщо дві на перший погляд одинакові лікарні раніше отримували приблизно одинакові кошти, то зараз більше грошей буде у того закладу, який надав допомогу більшій кількості пацієнтів.
Попри це держава гарантує, що невідкладну медичну допомогу можна буде отримати в будь-якому медзакладі. «Невідкладна допомога є доступна всім по всій території України для всіх, хто є на цій територій незалежно від місця реєстрації і навіть громадянства», – запевнив заступник міністра.
Лікарі матимуть гідну заробітну плату
Зараз лікар отримує зарплатню, яка не сильно відрізняється від зарплатні санітарки чи медсестри. Саме тому лікарі живуть на «подяках» пацієнтів, які фактично є хабарями. Логіка команди Супрун така: лікарі за чесну і старанну працю повинні отримувати достойну заробітну плату.
«З корупцією в нас все кепсько – на всіх рівнях у всіх галузях. Але хабарі не тільки беруть, їх ще й дають, – говорить Лінчевський. – Ми хочемо створити такі умови, коли у цьому не буде потреби, коли лікар поліклініки за свою чесну роботу почне отримувати багато грошей, значно більше, ніж тепер».
За словами урядовця, для того, аби підняти заробіток лікаря, не потрібно додаткового фінансування. Головне – це новий принцип розподілу коштів. Зарплатня буде прямо пропорційною до кількості пацієнтів. Тому лікар буде зацікавлений у тому, щоб далі навчатися, удосконалювати свої вміння і надавати якісну медичну допомогу.
«Навіть за умов існуючого фінансування ми матимемо змогу збільшити зарплатню сімейного лікаря в поліклініці до 10-12 тис. грн і вище. Це абсолютно реально. Гроші є, ви їх як платники податків сплатили. Але вони розподіляються так нераціонально і так корупційно, що лікар отримує свої тепер уже, дякувати уряду, 3200 грн, раніше це було 1500», – додає він.
«Ми повинні бути готові сказати «я згоден», щоби орган моєї близької людини забрали для когось іншого»
У міністерстві охорони здоров’я планують також розвивати трансплантологію. Однак зараз не стоїть питання про запровадження презумпції згоди, коли людина автоматично може стати донором органів після смерті, якщо вона не написала відмови від цього впродовж життя.
«В кінцевому підсумку ті країни, де є презумпція незгоди, і ті, де згоди, не відрізняються за кількістю трансплантологічних операцій. Я розумію тих, хто виступає за презумпцію згоди, – це спрощує. І, можливо, певний момент не те щоб насильства, а форсування в трансплантології є прийнятним, – говорить Олександр Лінчевський. – Чому мені більше імпонує презумпція незгоди? Зважаючи на українців, нам дуже шкідливо казати, що робити, дуже шкідливо за українця вирішувати наперед. Перший сумнівний випадок наробить більше біди. Ну уявімо собі страшу історію на страшному телеканалі – "взяли людину і розібрали на запчастини!". І пішло-поїхало… І воно розлетиться миттєво: "Бачите, презумпція згоди і нічого не змогли зробити. Знайшли троюрідну сестру, яка живе в Магадані, і розібрали на запчастини". Перша така історія зарубає всю трансплантологію, яка є на сьогодні».
За словами Лінчевського, для України доцільно розвинути так звану трупну трансплантологію, коли родичі людини, у якої щойно констатували смерть головного мозку, самі дадуть згоду на те, щоб, наприклад, її нирку взяли для іншої людини, якщо вона є сумісною за всіма показниками. Щоправда для такого нововведення треба добре підготувати українців.
«Презумпція незгоди більш вимоглива до суспільства, але в цьому випадку я роблю ставку на нас з вами. Мені здається, ми з вами будемо готові обговорювати в медіа те, що треба готувати суспільство, готувати самих себе, що, можливо, в якийсь день нам доведеться прийняти рішення за когось із наших родичів, близьких і сказати: "Так, я згоден, щоби органи моєї близької людини дали життя ще комусь, хоча ваша близька людина лежить перед вами і вона ще тепла, але вам кажуть, що її мозок уже мертвий". Це наша особиста позиція», – пояснює урядовець.
Окрім підтримки суспільства, для розвитку трансплантології потрібно ще провести велику навчальну роброту серед лікарів та налагодити необхідну логістику, а все це вимагає суттєвого фінансування.
«Трансплантація – це багато в чому логістична проблема. Є донор у Львові, а пацієнт – у Запоріжжі. Як їх між собою звести? Має бути напрацьована логістична система – координаційний центр, який одразу повідомляє про наявність донора: "Ми маємо в Турківському районі пацієнта зі смертю головного мозку". Відразу про це має знати центр, знати усі найпростіші аналізи і відразу потенційний реципієнт має бути повідомлений та їхати в лікарню, наприклад, в Запоріжжя. Бригада одразу виїжджає туди, де є донор. Вона вилучає орган і літаком транспортує його до Запоріжжя, де відбувається втручання. І на це у нас лічені години. Це – величезна логістична задача, пов’язана з реєстрами пацієнтів, які мають бути відповідно захищені. Мають бути чергові бригади, які будуть виїжджати, забирати і все це робити. То назвемо це логістичним кроком», – пояснює Лінчевський.
Однак, якщо ця система працюватиме чітко, то Україна зможе за ті самі гроші, за які зараз відправляє на лікування за кордон, наприклад, 200 пацієнтів на рік, вдома рятувати вдвічі, а то й утричі більше пацієнтів.
Головне – це якість лікування а не містечкові проблеми
ZAXID.NET поцікавився, як заступник міністра оцінює реформу комунальної стоматології Львова, за яку в лютому проголосували депутати Львівської міської ради. Натомість Олександр Лінчевський відповів, що епоха, коли «хтось з міністерства насварив на місцевих чиновників», завершилась. Якщо місцева влада прийняла якесь рішення і це рішення має достатню підтримку населення, то у Києві не втручатимуться у цей процес.
«Стоматологічні поліклініки Львова чи будь-якого іншого міста – це комунальна власність. Є громада, яка обрала обласну і міську раду. Громада обирає мера і владу, котрі приймають рішення. Як представник міністра, я не хочу втручатися. Я не хочу це оцінювати ні позитивно, ні негативно, хоча платні послуги в стоматології дозволені давним-давно, – говорить Олександр Лінчевський. – Як регулятор я повинен дивитися за витрачанням державних коштів, за доступністю, за якістю».