Село Нова Скварява, яке відділяє від Жовкви гірське пасмо Гарай, має давню і цікаву історію. У цій публікації зупинимося на одній памʼятці – колишньому палаці вірменської родини Болоз-Антоневичів. У збірнику «Жовква крізь століття» за 2014 рік оприлюднили детальний опис палацу, його історії та як він виглядає у наші дні.
Наприкінці XVIII століття Нову Скваряву купили Болоз-Антоневичі зі Станиславова. Цей рід походив від вірменських купців, у 1789 році отримав від цісаря Йосифа II шляхетство та власний герб.
У 1807 році на місці колишнього оборонного двору львівський адвокат Йозеф Болоз-Антоневич збудував новий палац у класицистичному стилі, довкола нього заклали парк, квітник та модринову алею. У 1880-х до маєтку проклали деревʼяний водогін. Палац передавався у спадок, а нащадки Болоз-Антоневичів знаходили спочинок на території сільської церкви Покрови Богородиці.
Один із представників роду і власників палацу, поет і священник Кароль Антоневич-Болоз, після смерті пʼяти своїх дітей зайнявся благодійністю – у своєму маєтку у Скваряві відкрив початкову школу та шпиталь. Після смерті дружини у 1839 році він став ченцем ордену єзуїтів.
Остання власниця Нової Скваряви Юлія Семенська (із Жарських) надала історику Роману Афтаназі фото інтерʼєрів та переказала хронологію маєтку і родини. Завдяки цьому ми маємо уявлення, як він виглядав, адже ця розкіш була розграбована вже в Першу світову. Архітектор Роман Гречух у збірнику «Жовква крізь століття» за 2014 рік описав історію палацу та що залишилось від нього до наших днів.
Відомо, що будівля палацу була покрита керамічною черепицею, мала масивні пивниці з мурованим склепінням і колонами. Сходи на мансардний поверх та в підвал були білокамʼяні.
Опис інтерʼєру перелічує мармуровий камін, рококове в позолоченій рамі дзеркало, ажурний світильник з рослинними орнаментами, алькови спалень. З центральної бальної зали був вихід на терасу. На архівних фото можна помітити круглу кахлеву піч з декоративною вазою зверху. Її робили на фабриці у сусідньому селі Глинсько. Стіни мають розписи з рослинними мотивами і лірою, пілястрами і карнизом.
З 1945 року колишній маєток використовував колгосп, який капітально перебудував історичну споруду, зробив залізобетонне перекриття, а всі оздоби залишилися лише на архівних фото. З того часу колишній палац ділили контора колгоспу, сільрада та бібліотека.
Але навіщо совєтам було вирізати дерева парку, питання риторичне. Зараз від старих насаджень залишилося кілька дерев, серед яких є памʼятка природи – Зубрів дуб.
Чорно-білі фото – зі збірника «Жовква крізь століття»