До 2021 року здавалося, що проблема біженства, спричиненого зміною клімату, оминала Україну. Це, звісно, не зовсім так. Щоб переконатися в цьому, достатньо подивитись на клієнтів популярного кіоску з шаурмою в центрі Дніпра, який тримають молоді сирійці, або прочитати новину, як вихідці з Африки, здається, цілком легально купили у Львові живу козу, десь під деревами її прирізали і збиралися, нікого не чіпаючи, спокійно засмажити, якби навіщось не втрутилась поліція. Таких історій набагато більше, попри те, що Україна зараз найбідніша європейська держава, і учасники Нового великого переселення народів сюди прагнуть поки що в останню чергу. Та й добиратися сюди їм не дуже зручно. Україна не має спільних кордонів по землі чи воді з країнами третього світу, а від напливу переселенців з Кавказу та Середньої Азії тимчасово захищає прикордонна російсько-українська війна.
Але ситуація вже змінюється. Нині тисячі осіб з Іраку та Сирії, перевезених до Білорусі режимом Лукашенка, штурмують польський кордон. Існує небезпека, що найближчими днями вони можуть перейти білорусько-український кордон. Уже від нас вони можуть піти на прорив кордону ЄС. У цьому їм навіть посприяє українська влада, щоб позбутися їх за будь-яку ціну, чи численні українські контрабандисти та бандити. Хтось із цього натовпу переселенців, напевно, може залишитись в Україні назовсім.
Цей натовп нових кочівників-завойовників Заходу в Білорусі – явно не ягідки і навіть далеко ще не квіточки проблеми. Це тільки бризки перших маленьких хвиль Нового великого переселення народів, яке неминуче захопить і Україну. За своєю значущістю та масштабами це переселення можна порівняти з Великим переселенням народів середини І тисячоліття нашої ери, яке змело Західну Римську імперію і мало не загробило (занапастило) Східну Римську імперію, яка пізніше християнізувала територію сучасної України. Тому українцям варто принаймні хоч трохи відволіктися від внутрішнього звичного болота міжсобойчиків, «Потапів», «Насть», «кварталів по життю» і подивитися, що відбувається у світі навколо.
У 2019 році генсек ООН попереджав, що до 2030-го 700 млн осіб залишать свої землі через гостру нестачу води. Вони помруть або вирушать у дорогу. А це означає, що вони підуть туди, де є вода і їжа. 700 млн – це майже в півтора раза більше, ніж все населення Європейського Союзу. Або майже у 20 разів більше, ніж населення України. Ситуація за два роки явно не поліпшилася, і 2021 року Financial Times цитує вчених, які стверджують, що до 2070-го клімат найбільш вбивчо-спекотних ділянок Сахари прийде в регіони, де зараз проживає третина людства. Якщо їхні прогнози правильні, то три мільярди з дев’яти прогнозованого людства до 2070 року помруть або хлинуть на землі, де ще можна жити, де буде вода, родючий ґрунт та їжа. Дорогою вони здатні, мов саранча, вгробити екологію і життя багатьох земель, через які пройдуть або на які прийдуть. Ці землі просто не витримають такого навантаження.
Можливо, це завищені прогнози, але безсумнівно одне – потужне переселення народів уже почалося і вже докотилось до Європи та України. Якщо придивитися, перші хвилі переселенців здебільшого явно схожі на представників кланів середнього класу з тих земель, звідки вони рушили на Захід. Вони спілкуються англійською, значить здобули освіту, у них непоганий одяг, у них, за їхніми словами, звідкись знайшлося від кількох до 10 тис. дол. на дорогу, витрати і плату посередникам. І часто це не останні гроші переселенців. Доходи їхніх родин на батьківщині явно більші за середні, або ж вони мають донорів-родичів у ЄС та Північній Америці. За своїм статусом ці біженці цілком відповідають умовному середньому класу в Україні і часто можуть бути багатшими за більшість українців. А зараз вони просто тікають. По-справжньому багаті еліти країн екологічного лиха купили «щасливі квитки порятунку» на острівці порятунку в ЄС та Північній Америці ще десятиліття тому і вони готові звалити (втекти, дременути) туди з валізами будь-якої миті. До ЄС та України явно ще не докотилася хвиля неосвічених за західним зразком селян, скотарів, робітників та дрібних бізнесменів. Якщо прогнози з Financial Times та ООН правильні, вони скоро шукатимуть не найкраще життя та європейську соціальну допомогу, а банальну землю та воду, щоб осісти та прогодуватися.
Якщо це станеться, українське правило «моя хата скраю» вже не спрацює. Натомість «українська хата» буде наступною. У найбільшу за територією європейську державу в найближчі 20-30 років явно можна запхати ще мільйонів 100-120 учасників Нового великого переселення додатково до 20-ти, максимум 25 млн українців, які залишаться. А далі ці нові жителі України, можливо, захищатимуть Україну для себе від нових хвиль переселення. Саме так сталося майже 1600 років тому, коли варвари вестготи, що осіли в Римській імперії, в битві на Каталаунських полях боролися разом з римською армією проти нової хвилі переселенців гунів. Але, підозрюю, новій ісламській більшості переселенців українські християни та юдеї для цього явно не будуть потрібні.
Це прогноз Армагеддону, найімовірніше, події підуть за іншим сценарієм. Ніхто добровільно в Європі та Україні не ділитиметься своєю країною та її ресурсами зі сотнями мільйонів переселенців. Та й чому європейці мають ділитися за рахунок свого сьогодення і майбутнього? Нікому чомусь і на думку не спаде зажадати від Китаю чи В'єтнаму поділитись своєю землею та ресурсами з десятками й сотнями мільйонів курдів, арабів, пуштунів тощо. Склалося чомусь переконання, що Європа, навпаки, «має» приймати їх і рятувати. Китайська чи в'єтнамська армія просто перестріляють таких непроханих гостей, як тільки вони намагатимуться прорватися до них на територію, як це зараз відбувається на білорусько-польському кордоні. Не можна відкидати, що незабаром подібне відбудеться на кордоні ЄС. І тут варто пам'ятати, що самі араби Саудівської Аравії, Ємену, туареги з пустелі тощо явно не стали б добровільно ділитись своєю землею з європейцями, якби це в них було добре з природою, а на пустелю перетворювалася територія Європи. Це можна було б зробити тільки зброєю. Якщо ви думаєте по-іншому, спробуйте пожити серед них зараз й отримати рівні права. У Саудівській Аравії ви не маєте права навіть демонструвати свій хрестик, не кажучи вже про повну заборону на християнські храми і богослужіння.
Цілком можливо, що суспільства в Європі вже незабаром будуть змушені увалювати складні рішення. І якщо це не зроблять «старі» європейські еліти, то це зроблять радикальніші нові реалісти-прагматики. Неминуче постає питання: чи зупиняти натовпи переселенців, якщо вони штурмуватимуть кордони, вогнем на ураження, як це робили колись римляни з варварськими вторгненнями? Під час попереднього великого переселення власники землі зустрічали переселенців зі зброєю в руках і, якщо вдавалося, виганяли, знищували, перетворювали на рабів чи змушували служити собі після того, як показували «хто в хаті господар». Якщо гору брали переселенці, те саме з колишніми власниками та жителями захоплених територій чинили вже вони.
Зрозуміло, що частина переселенців перейде до Європи. У якійсь кількості вони й так уже там є. Рано чи пізно постане питання, чи позбавляти їх громадянства і видворяти з країни, якщо вони відмовляються дотримуватись її законів. Мільйони громадян ЄС з недавніх переселенців і зараз явно ставлять шаріат вище за закони своїх країн та ЄС. Не збираються дотримуватись законів і багато мільйонів європейців немусульман. Тож чи не варто очікувати, що основою громадянства в майбутньому стане дотримання законів, а не факт народження чи отримання його з інших підстав? Дотримуєшся законів – громадянин, не дотримуєшся – громадянство припиняється і… на вихід?
Чи мають, наприклад, європейські країни вимагати від переселенців мусульман переходу в атеїзм, християнство чи євроіслам, який, на відміну від традиційного ісламу, відповідає європейським законам і практикам? Якщо повернутися до досвіду першого Великого переселення, тоді вхідним квитком на проживання на римських землях для варварів-переселенців стала відмова від колишніх вірувань і прийняття християнства в трактуванні Римської імперії. І це правило діяло ще довго. Ті самі вікінги приймали християнство, щоб нормально працювати в імперській охороні в Константинополі або на кращих умовах як християни, а не язичники, торгувати рабами з Русі на константинопольських базарах.
Україні не варто тішитись, що через її злидні і периферійність Нове світове переселення її не торкнеться. Сучасна Україна – буферна держава між ЄС і Росією зі слабко охоронюваними кордонами, слабкою владою, величезними порожніми сільгоспугіддями та населенням, що зменшується. Як показали події в Білорусі, масове вторгнення переселенців з регіонів планети, які вмирають, може відбутись будь-якої миті, і ситуація може змінитись протягом кількох місяців. До такого повороту подій ні ЄС, ні Україна не готові.
P. S. Нещодавно кілька німецьких політиків, які входять до урядової коаліції, виступили з пропозицією про тимчасове розміщення в Україні біженців, які скупчилися в Білорусі, до моменту розгляду їхніх прохань про статус біженців у ЄС. Тож проблема припливу біженців до Європи чимраз виразніше починає ставати й українською проблемою. Якщо ця пропозиція набуде форми урядового листа від Німеччини чи ЄС, а Україна відмовиться допомогти, то Берлін чи Брюссель явно можуть замислитись, чи варто надавати допомогу Україні наступного разу, коли вона про це попросить.