Максим Кідрук видав тревелог «На Зеландію». Це автобіографічна книжка про подорож. Цей текст написаний ще всередині 2012 року, себто раніше за відомі трилери письменника «Бот» і «Твердиня». Але з маркетингових міркувань було вирішено видавати саме в такому порядку.
Попри назву «На Зеландію», книга стала результатом поїздки письменника на близький Схід – Ліван, Сирія, Йорданія і Єгипет. В останній країні Кідрук подорожував переважно Сахарою, за три тижні об’їздив всі оази.
З останньої повертався зранку 28 січня 2011 року до Каїра. Коли прибув до мегаполіса, то був здивований, що місто порожнє. Ледве знайшов таксі, дістався до свого хостела. Там було зачинено. Тоді подався до готелю. Поцікавився, чи є вільні номери. На рецепції відповіли ствердно. А коли Максим повідомив, що збирається зупинитися на півтора тижня, його спитали: «Чувак, ти що, не знаєш, що в нас революція?»
Саме того дня о 13.00 почалася Єгипетська революція. Письменник прожив там майже тиждень, враженнями від побаченого поділився у першій третині книги.
Друга третина видання називається «Велика дамайська неприємність». Починається вона з того моменту, коли Кідрук вирішив утікати з Каїра додому. На той час ситуація вже вийшла з-під контролю, і демонстранти почали дубасити всіх американців, яких бачили на вулицях, тому що президент США Барак Обама затримувався з реакцією на дії тодішнього єгипетського президента Мубарака. Протестувальники вважали, що така млява поведінка не прискорює відхід Мубарака від влади. Через те ставилися агресивно до американців і до тих, хто на них був схожий.
Якось і Кідрука оточила група розлючених арабів. Він тоді з чудовим американським акцентом непереконливо сказав, що не є американцем. Тоді Максим зрозумів, що пора валити. Але місць на літаки з Каїра до Києва вже не було. Письменникові спочатку довелося летіти в Дамаск, куди рейси здійснюють щодня. Але з Дамаска на Київ – лише раз на тиждень, тому випало побути ще й там три дні.
Дамаск вже тоді тріщав по швах. Кідрук прибув до міста за чотири дні до подій, які там тривають досі. Письменник того ще не знав, але вже реально відчував свинець у повітрі. Його затримали на митниці, і все владналося винятково завдяки втручанню посла України в Сирії.
Остання третина – «На Зеландію» – власне й дала назву книзі. Вона почалася тоді, коли автор уже успішно втік із Дамаска в Україну. Тоді він мешкав у Києві на Лук’янівці. Якраз зустрів телеведучого Сергія Притулу, котрий свого часу писав Кідрукові передмову до книжки «Навіжені у Перу». Зав’язалася балачка, слово за словом згадали Ґреґа Морґана, який летів до України за дружиною. Був такий конкурс 2011 р., організований новозеландською радіостанцією, який називався «Виграй дружину з України». Переможцю обіцяли двотижневу поїздку до України, і українська ескорт-агенція організовувала йому щовечора нову дівчину.
Кідрук з Притулою обурилися, що на цю подію з нашої влади відреагував лише посол України в Австралії та Новій Зеландії і більше ніхто. Тому вирішили організувати свою акцію у відповідь. В її межах було багато цікавих заходів, які мали на меті поставити на місце новозеландців і радіостанцію зокрема. Акція мала просвітницький характер, і про неї якраз можна буде почитати у третій третині книжки.
Коли «На Зеландію» готувалася до друку, Максим Кідрук думав, що основною подією стане якраз його затія з Притулою. Та після початку подій в Україні акценти змістили на тексти про єгипетську революцію. Тому виникатиме враження, що книга написана буквально вчора з таким собі кон’юнктурним розрахунком під українську революцію. Хоча остання крапка рукопису поставлена в червні 2011 р.
Макс Кідрук. На Зеландію! — Харків: КСД, 2014