Уявіть собі, що в Україні сталося новорічне диво: Верховна Рада затвердила зміни Конституції. Відповідно до них, депутата, який не виконує передвиборчі обіцянки, у будь-який час можуть відкликати виборці, а за порушення закону «народний обранець» автоматично позбавляється свого мандата (просто центральна виборча комісія за фактом порушення ліквідує реєстрацію такого депутата – і баста).
При цьому парламентарі змовилися з президентом та конституційним судом, і виконали всі процедури в рекордний термін – прямо під новорічну ялинку встигли. І ще постановили, що контрольний термін для нинішнього скликання – перше квітня.
Першим дав інтерв'ю депутат Б, який побажав стати відомим (з чим ми поки що категорично не згодні).
Кор: І як ви так примудрилися?
Б: Ліпше не питайте. Сам в шоці. Дід Мороз поплутав.
Кор: І що тепер буде?
Б: Ну це ж очевидно. Будемо сумлінно працювати на благо країни, виконувати закони й обіцянки. Природно, почнемо вимагати від виконавчої влади, щоб і вони працювали, і законів дотримувалися. А то, що ж – тільки ми? Нехай і міністри, і прокуратура, і поліція, і всі інші. Ми ж обіцяли правову державу.
Кор: Що, і прогулювати перестанете, і один за іншого голосувати?
Б: Безумовно, це ж так має бути по закону. Інакше відразу назад, до лав електорату. Кому це сподобається?
Кор: А чому раніше так не робили?
Б: А який був сенс? П'ять років практично безмежних можливостей, без контролю та відповідальності ...
Кор: Як же без контролю? А ЗМІ, громадськість, активісти?
Б: Не смішіть мене.
Кор: А як же політична відповідальність, чергові вибори? Якщо будете погано працювати, наступного разу не оберуть.
Б: По-перше, до цього ще ой як далеко, і за цей час можна ще багато встигнути. (Звісно, якщо б було, наприклад, як у США, де в палату представників обирають на два роки, було б складніше. Але ми на таке не підемо, мінімум 5 років.) По-друге, перед виборами покритикую владу, буду казати, що саме вона не дала мені виконати обіцянки, ще пообіцяю.
Кор: Думаєте, спрацює?
Б: Так не вперше ж (підморгує і сміється).
Кор: Але це тепер в минулому?
Б (сумно): Так, тепер все буде по-іншому. І я буду в числі перших...
Але першими почали депутати-бізнесмени. Кілька десятків з них написали заяви про вихід з ВР. Ось як прокоментував своє рішення один із них:
– Це ж виходить, що тепер я зобов'язаний постійно засідати в парламенті, працювати у комітетах та комісіях, за графіком приймати виборців… На бізнес у мене часу не залишиться, а він мені – дорожче мандата. І імунітет мене не турбує. По-перше, я чесний бізнесмен, кримінальних злочинів не роблю. По-друге, якщо, як обіцяли перед виборами, перед законом усі будуть рівні, то який сенс в імунітеті? По-третє, ми всі клялися імунітет скасувати.
Ну, з цією категорією громадян зрозуміло. А з великим бізнесом все не так однозначно. Наш кореспондент поговорив з відомим олігархом О, котрий, як завжди, побажав залишитися невідомим.
Кор: Ви заявили, що передаєте свій металургійний комбінат разом з ГЗК у власність трудового колективу і їдете за кордон. На що ви там будете жити?
О: Знаєте, за 25 років володіння комбінатом я з нього стільки вичавив, що виживу.
Кор: А чому ви вирішили піти з бізнесу?
О: Ну що це тепер буде за бізнес: за все доведеться платити справжню ціну – за використання надр, викиди в атмосферу та воду, податки, зарплата робітникам і т.д. і т.п. А відшкодування ПДВ і держзамовлення отримувати на загальних підставах. Я по світу піду.
Кор: Але тепер не потрібно буде давати хабарі.
О: Ви нічого не розумієте. Хабарі були тягарем для "сірої маси", а до мене вони поверталися. В іншій формі, але в куди більших розмірах.
Кор: А чому ви не продаєте свій комбінат, а даруєте колективу?
О: Та хто його такий тепер купить? З застарілими неефективними технологіями, з обладнанням, що давно відробило свій ресурс, із будівлями, котрі розвалюються. Тепер же, за законом, на ринку всі матимуть однакові можливості. Ну і почнуть піднімати голову підприємці, у яких і з технічним прогресом усе гаразд, і з менеджментом. Кваліфікованих працівників зарплатами переманять. Конкуренція...
Кор: Чому ви самі не модернізували, не вдосконалювали, не оновлювали, не підвищували?
О: А який сенс? По-перше, і так все було добре. Енергоресурси й руда майже безкоштовні. Робоча сила – практично дармова. Податки (при моїх можливостях) – сміх. По-друге, які у мене були гарантії, що ця власність назавжди? Всі попередні влади були не проти бізнес «віджати». По-третє, (зі змовницької посмішкою) якщо розібратися, як комбінат мені дістався...
Кор (теж зі змовницькою посмішкою): Зрозуміло. А чому за кордон?
О (з тією ж посмішкою): Якщо розібратися, як комбінат мені дістався... І як я вів бізнес...
А ось що передає кореспондент із довгої черги біля обмінного пункту.
Кор: Люди, за чим черга, що купуєте-продаєте?
Голос із черги: Очі роззуй. Вся валюта дешевшає, швидше продавати треба.
Кор: Звідки у вас валюта? Чому дешевшає? Що з гривнею робити будете?
Бабуся з черги: Так на похорон накопичила 300 доларів, їх і продаю. Пенсію коригують під прожитковий мінімум, а він тепер справедливий буде. Тож на ліки та життя вже досить, поживу ще. А на гривню дідові операцію зроблю, тепер цих грошей вистачить. І він ще поживе.
Кор: Якщо раніше 300 доларів на операцію не вистачало, то чому тепер вистачить?
Бабуся: Та ж медична реформа...
Кор: Але у нас не будь-які операції роблять, деякі тільки за кордоном, а для цього валюта потрібна.
Жінка з черги: От полюбляють журналісти прикидатись, ніби нічого не розуміють! Зараз усі наші лікарі, що по закордонах на заробітки роз'їхалися, додому поїдуть. Разом з інженерами, робітниками і науковцями. А за ними і закордонні лікарі потягнуться, і клініки їх з обладнанням.
Кор: З якого це дива?
Жінка: А бізнес-клімат у нас такий буде. Всі перед виборами обіцяли.
Кор: Ви в це вірите?
Бабуся: Якщо раніше вірили, то чому зараз мали б зневіритися?
Кор: Добре. А чому валюта дешевшає? Тому, що продаєте?
Голос із невеликої групи молоді: Лекцію читати не стану, але кілька тез назву. Якщо держава правова і бізнес-клімат хороший, то економіка працює добре та прибутково, забезпечуючи необхідний приплив чужої валюти і, відповідно, сприяє зміцненню валюти нашої. Це – раз. Економіка виходить з тіні, через що офіційна українська економіка подвоюється. Це – два. Повноводний потік інвестицій, зокрема іноземних. Це – три. Як наслідок – стрімке зростання продуктивності праці, це чотири. Для початку вистачить?
Кор: Ви з вигляду студенти. На мажорів не схожі. Звідки валюта і навіщо її продаєте?
Інший голос з тієї ж групи молоді: Мажори свої безготівкові рахунки вже проконвертували. А наші запаси частково батьки зібрали, частково ми самі заробили. На навчання за кордоном збирали, але тепер це ні до чого. Викладачі і в нас нормальні є, і в мережі знань повно, і з-за бугра до нас скоро потягнуться. А на гривню зараз свій сякий-такий бізнес затіємо. Це ліпше, ніж посуд в кав'ярні мити або на навантаженні-розвантаженні підробляти. Якщо інтелектом не обділений.
Кор: А що за бізнес?
Інший голос з тієї ж групи молоді: У кожного свої ідеї. Люська он збирається організувати курси української для мігрантів з Євросоюзу. Їх має багато наїхати. І вчитися, і працювати. А ми з пацанами маємо парочку оригінальних розробок. Ноу-хау. Зараз монополістів демонополізують, ми в ринок і вклинимося зі своїми новаціями. У нас завдяки цьому собівартість рази в два менша буде...
Дівочий голос з тієї ж групи молоді: Тихо всі! Тут МВФ коні мочить – сміхота! (Помахала перед своїми супутниками смартфоном і стала читати з екрану). Один із членів правління Міжнародного валютного фонду на умовах анонімності повідомив, що фонд стурбований перспективами української економіки. Відомий експерт вважає, що велику частку доходів МВФ становлять відсотки від наданих Україні кредитів, і відмова цієї країни від допомоги фонду неминуче призведе до численних скорочень менеджерів та фахівців.
Кореспондент далі слухати не став. Засумував навіть. Що ж це буде? Депутати хороші й порядні, міністри та чиновники правильні, правоохоронці бездоганні... І все через те, що нардепи раптом вирішили стати законослухняними та виконувати обіцянки. Це, мабуть, буде круто, майже як повалення Януковича.
Ні скандалів, ні сенсацій. Кого критикувати? Про що писати? Про позитив. Про світле і прекрасне. Нудно? Ні – радісно!
От уже цей Дід Мороз! Щоб він... був здоровий!