6 червня у кав’ярні «Штука» відбулась зустріч Клубу шанувальників Галичини, присвячена історії львівського осердя науки про зорі та Всесвіт. Розповідав доктор фізико-математичних наук Богдан Новосядлий, директор Астрономічної обсерваторії Львівського Національного університету імені Івана Франка.
Навряд чи багато львів’ян знають, що астрономічна обсерваторія їхнього міста, заснована у 1771 році, є першою та найповажнішою на території України й однією з найдавніших у Європі.
Витяг зі справи, що зберігається у Центральному державному історичному архіві, є першою сторінкою у майже чвертьвіковій історії: «Року 1771, дня 27 квітня, Єзуїтський колегіум, бажаючи збудувати у Львові астрономічну обсерваторію, домагався від міста дозволу зруйнувати стару хвіртку, а замість неї коштом колегіуму збудувати нову разом із астрономічною обсерваторією, на що магістрат Львова, з долученням королівської згоди, дав дозвіл, додавши таку умову, що коли ця обсерваторія стане непотрібною для навчальних цілей, повернути її місту». Вражаюче, але вже через 18 днів на одному з кутів Єзуїтського костелу виросла вежа, вигляд якої зафіксовано у макеті Львова 1775-го року, що розроблявся Янушем Вітвіцьким у першій половині ХХст. У будівництво найбільшу частину інвестував отець Себастіян Сєраковський, решту доклав Колегіум.
Себастіян Сєраковський – найбільш вагома історична постать серед спостерігачів на обсерваторії у 1771-73рр.: племінник львівського архієпископа Вацлава Єроніма Сєраковського, випускник Львівського, Віденського, Римського університетів, де навчався різних наук, у 1790-их роках – двічі ректор університету Кракова.
У 1772 році після Першого поділу Польщі Галичина та Волинь відійшли до Австро-Угорщини, а роком пізніше Папа Римський заборонив єзуїтський орден, тож все його майно, у т.ч. обсерваторія, стало державною власністю. Усі єзуїти – отці, студенти – впродовж року покинули Львів. Тоді ж австрійський уряд, потребуючи максимально точних мап нових територій, запрошує очолити обсерваторію відомого та досвідченого астронома отця Йозефа Лісґаніґа, який перевозить сюди з Відня 2,5-футовий квадрант, 10-футовий зенітний телескоп і маятниковий годинник Грахама. На той час обсерваторія вже була обладнана настінними восьми-, трьох- і двохфутовим квадрантами, кількома астрономічними годинниками, квадрантом із зоровою трубою і мікрометром, телескопом Ньютона. Високий рівень знань і вмінь Йозефа Лісґаніґа, а також – устаткування, призвів до відповідного результату - дуже точної великої мапи із 94-х листів розміром 2х2,5 фути. У 1786 році ця карта за наказом австрійського уряду була зведена до меншого формату (у 16 разів) Йоганом фон Ліхтенштерном, а Готфрід Прістер вигравірував її на міді. Також було визначено географічні координати Львова.
Серед помічників Йозефа Лісґаніґа особливої уваги заслуговує барон Франц Ксавер фон Цах, який приїхав до Львова у віці 22-х років і сформулював тут для себе професійне покликання. Згодом працював в університетах Німеччини, Англії, започаткував три наукових журнали, які видавались у Європі, і традицію наукових конференцій. На думку біографа Франца Ксавера фон Цаха, професора Бонського університету Петера Броше, якраз він став прообразом головного героя роману Йоганна Вольфганга Ґете «Роки мандрівок Вільгельма Мейстера».
Перша львівська астрономічна обсерваторія функціонувала недовго. Остання згадка про неї, датована 1784 роком, містилась у запиті з канцелярії губернатора щодо бажаного місця для зведення нової будівлі. Адже у старій затулено північну і східну частини неба, а переїзд карет зумовлює значне дрижання інструментів, що псує результати магнітних спостережень. Вірогідно, що цього ж року старе приміщення розібрали, але нове так і не побудували.
Відновилась обсерваторія аж через століття, коли 1871 року у Львівській політехніці було відкрито кафедру геодезії та сферичної астрономії, хоч жвава наукова праця тривала безперервно. У 1900 році, коли було збудовано новий корпус Львівського університету на вулиці Кирила і Мефодія, розпочав роботу Астрономічний інститут із спостережним майданчиком і не припиняв її аж до тепер, незважаючи на перерви у діяльності університету внаслідок війн і перипетій другої половини ХХ століття.
У 1907 році нову обсерваторію очолив приват-доцент астрономії Марцін Ернст, який уже мав за плечима захищену у Берліні і підтверджену у Львові докторську дисертацію. Талановитий професор започаткував регулярні астрономічні спостереження та заклав основи сучасної спостережної бази. Плідний автор: «Астрономія стаціонарних зір» (Варшава, 1897), «Будова світу» (Львів, 1910), «Популярна астрономія» (Львів, 1911), «Планети і умови життя на них» (Львів, 1913), «Космографія» (Львів, 1917), «Енергія сонця» (Львів, 1922), «Сферична астрономія» (Львів, 1928). Його наступником у 1932-45рр. став варшавський професор, відомий польський дослідник історії науки та історії астрономії Еуґеніуш Рибка, згодом – директор Вроцлавської та Краківської обсерваторій. Серед неповного переліку його досягнень у збагаченні наукової думки та матеріальної бази львівського Астрономічного інституту - започаткування фотометрії змінних зір, видання “Contributions from the Astronomical Institute of Lvov University”, створення каталогу фотовізуальних величин навколо полюсних зір, придбання зоряного та сонячного хронометрів, астрокамери Цейса, фотометра Схілта, збільшення набору студентів та штату обсерваторії.
У 1945 році польські науковці покидають Львів, натомість приїжджають випускники аспірантур і університетів інших міст тоді вже Радянського Союзу. У 1949-53рр. обсерваторію очолював Володимир Степанов, який започаткував тут магнітні дослідження Сонця, створив перший вертикальний сонячний телескоп із спектрографом подвійного відбивання та зробив значний внесок у дослідження спектру сонячного світла. Серед інших важливих напрямків тогочасних досліджень були: тематика змінних зір, якою займався Ярослав Капко, аспірант Еуґеніуша Рибки, та теорія «білих карликів», над якою працював Самуїл Каплан.
Сучасними напрямками досліджень у Астрономічній обсерваторії ЛНУ ім.І.Франка є фізика Сонця, започаткована Володимиром Степановим, фізика зір і галактик, започаткована Еуґеніушем Рибкою і продовжена Ярославом Капком, а на початку уже ХХІ століття розпочато дослідження у сфері релятивістської астрофізики та космології. Звичайно ж, інструментарій науковців суттєво оновився і збагатився.
Колектив астрономічної обсерваторії радий відвідувачам і відгукнеться, якщо надумаєте навідатись на екскурсію, хоч завчасний дзвінок є доречним. Окрім корпусу на вулиці Кирила та Мефодія, 8, до обсерваторії також належить заміська спостережна станція у Брюховичах. Найкращий час для вечірніх оглядин львівського неба – із вересня по жовтень або ж із квітня до середини травня, коли вечори теплі, а астрономічні сутінки закінчуються не надто пізно.
Інтернет-сторінка Астрономічної обсерваторії ЛНУ ім.І.Франка