У Львові є особлива група волонтерів, які розробляють, складають та відправляють на схід українським військовим безпілотні літальні апарати. Вони мають просту конструкцію та начинені електронікою для того, щоб максимально спростити управління. Основне завдання – дати можливість військовим бачити території ворога.
Приблизно за рік діяльності волонтери групи «Аеророзвідка» зібрали та передали у зону АТО десять безпілотників, кожен з яких коштує приблизно $3,5 тис. П’ять із них уже були збиті сепаратистами.
Одразу виникає думка, а чи не простіше придбати уже готовий літальний пристрій з камерою за кількасот доларів та відправити його військовим? Виявляється, усе не так просто – літальний пристрій придбати можна, але якщо його відвезти й передати військовим, то вони не тільки нічого не знімуть, а цілком ймовірно, що розіб’ють безпілотник у перший же день.
Найперша проблема, з якою зіштовхнулися авіамоделісти – це те, що серед військових нема людей, які могли б керувати безпілотником в ручному режимі. Тому постало завдання зробити процес управління автоматичним. Стандартна програма «автопілот» часто давала збій, тому довелося написати кілька спеціальних програм управління.
«Коли ми вперше поїхали на передову, то тиждень сиділи з військовими, вчили їх керувати безпілотниками. Вони виявляли ворожі цілі, але літак падав через людський фактор. Після того ми почали думати про те, щоб переходити на більш модерновий варіант автопілота, щоб безпілотник міг літати самостійно. Програмісти з компанії Eleks нам у тому дуже допомогли», – розповів засновник спільноти авіамоделістів «Аеророзвідка» Назар Тимошик.
Інша проблема, через яку звичайні квадрокоптери не працюватимуть у зоні АТО, пов’язана із системою управління. GPS-навігація, яка добре працює у Львівській області, дає збій на сході у бойових умовах через відсутність доброго інтернету та радіозв’язку. Тому волонтери розробили спеціальну програму, яка «прив’язується» не до картографічних координатів, а до конкретних об’єктів на місцевості, вираховуючи відстань за пікселями.
«Найбільша проблема в тому, що тут вони добре літають, керуючись GPS,
але на сході GPS глушать, через те літак в кращому випадку сяде, а в гіршому – сяде дуже швидко. Ми займаємося розробкою альтернативних систем навігації», – зазначив програміст компанії Eleks Володимир Назарчук.
Фюзеляж безпілотника складається із пінопласту, який пом’якшує удар під час падіння та легко ремонтується. Такі літаки складають на гуртку авіамоделювання, що у Центрі творчості дітей та юнацтва Галичини «Погулянка» у Львові. Літальний апарат обладнаний електричним двигуном та відео- або фотокамерою.
Але найцінніша частина в літаку – електроніка. Саме в це вкладається найбільше грошей, часу та роботи.
«Найближчим часом у зону АТО виїжджає група «Правого сектору», які погано орієнтуються в керуванні безпілотником. Вони вчилися літати на симуляторі. У мене серце рветься, тому що це $3,5 тис., вкладені в те, щоб це літало, але воно літати буде недовго. Навчити військового керувати літаком, який далекий від того, дуже важко», – зазначає Тимошик.
Спільнота «Аеророзвідка» – це близько 10 волонтерів, серед яких програмісти, радіотехніки, електрики, любителі-авіамоделювальники та ще приблизно 15 людей, які час від часу приходять та допомагають.
Назар Тимошик є програмістом ІТ-компанії SoftServe, яка виділила понад 380 тис. грн. Ще близько 20% від цієї суми – це пожертви від небайдужих мешканців.
Авіамоделісти мають можливість тренуватися на Яворівському полігоні. Це дуже важливо, адже вони знімають з повітря військові об’єкти і техніку, а потім «вчать» спеціальну програму розпізнавати такі ж об’єкти в реальних умовах.
Найближчим часом програмісти також створять систему шифрованого радіозв'язку, яка частково захистить літальний апарат від радіоперехоплень.
Програма для пошуку військової техніки з БПЛА
Усі ці розробки, хоч і створені для військових та використовуються для їх потреб, є цивільними. Відкритий радіоканал зв’язку літака з пультом управління легко заглушити, тому безпілотники беззахисні перед потужною військовою радіотехнікою. Вони оснащені найпростішою відеоапаратурою, на відміну від професійних американських військових безпілотників, які здатні «читати» текст в книжці з 800-метрової висоти та з такої ж висоти бачити кожного солдата вночі.
Але зважаючи на те, що українська армія та добровольці взагалі не мають безпілотників, то можливість, хоч не зовсім добре, але все ж бачити ворога з висоти є неабияк корисною.