Душевна, натхненна, ніжна, сильна, несподівана і така рідна… Джамала, Джамаліта – жінка, дитина, голос, всесвіт. Вона здатна одним протяжним акордом заколисати, пригорнути, заспокоїти, або ж грудним напівстогоном викликати справжню істерику. Джамала – чуттєва. Сміється і плаче, радіє, як дитина, зітхає, як старенька. Вони всюди і ніде. І після неї, як після вдивляння на сонце, – перед очима плями від блиску очей, а під потилицею – багатоголосий подзвін.
Великий сольний концерт Джамали у Львові зібрав аншлаг у Театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької. Співачка не змусила публіку на себе чекати і вийшла на сцену у скромній, але розкішній, вінтажній сукні, яку не змінювала до завершення вечора. Джамалі в принципі не потрібні були різні спецефекти – головною прикрасою вечора став її голос та шалена енергетика, яку доповнювали музиканти і співаки з ансамблю, а також доречний відеоряд.
Привітавшись з місцевою публікою, Джамала запросила львів’ян побачити цей світ її очима – крізь призму її голосу, текстів, переживань. Співачка два роки не зустрічалася з львівською публікою, однак це не завадило ні їй, ні глядачам тепло зустріти один одного і на дві години поринути у незвичний, унікальний, сповнений теплих відчуттів та гострих переживань світ Джамали.
Співачка презентувала у Львові одразу кілька прем’єр, які ще не встигла продемонструвати на публіці. Безперечно, хітом стала легка композиція «Очима», яку співачка лише днями виклала у мережі.
Джамала багато говорила про дім, про свою землю і своє коріння. Несподівано для всіх на сцену Львівського оперного театру вийшов батько співачки. Простий чоловік у джинсах та безрукавці, з акордеоном в руках, змусив Джамалу згадати дитинство і заспівати народну пісню мовою киримли.
Композиція «Чому?» з фільму «Поводир» змусила публіку співпереживати, а пісня «Шлях додому» зануритись у власні спогади, у власне розуміння дому та його пошуків – чи то повернення кримських татар після депортації, чи галичан із заслання з Сибіру, а чи переселенців з Донбасу та Криму.
Між тим Джамала майстерно водила львів’ян стежками свого кольорового світу, де після грози обов’язково була веселка, а після важкої надривної пісні звучала легка джазова композиція. Джамала – киримли, українка, мешканка світу, або ж взагалі інопланетянка. Поруч з нею забувались умовності, але тим сильніше відчувалося хто ти і чому.
У світі Джамали органічно звучала кримськотатарська народна музика, джаз і сучасний поп, лемківські пісні та електронні композиції. Українська, російська, англійська, киримли – кожну мову, кожен звук, кожен видих співачка пропускала через своє так гарно складене тіло, і немов чарівна музична скринька співала, танцювала й тішила усіх навколо.
«Я відчуваю… я відчуваю саме у Львові, – схрестила руки на грудях Джамала і видихнула, – нам треба жити. Треба жити, щоб любити».
P.S. Під завершення концерту зловила себе не думці, що Джамала чимось схожа на Соломію Крушельницьку. Чи то магія львівського оперного так подіяла, чи настільки теплою була ця зустріч - не знаю. Однак ця незвична манера тримати публіку - голосом, поглядом, рухом тіла - саме так магнетично діяла на глядачів відома оперна діва. Лише на мить ці образи склалися докупи, а потім я надибала це фото.
Джамала в образі Соломії Крушельницької. Фото: Марія Савоскул.