Я повністю згоден з Юрком Винничуком (дивись його блоґ на Літакценті «Сон рябої кобили про Нобеля»): як щодо ілюзорності спекуляцій про шанси української літератури нарешті «отримати свого Нобеля», так і щодо відсутності серйозної стратегії в цьому напрямі.
Особливо згоден з його висновком: «Отже, якщо пильніше придивитися, то у нас є лише один письменник, який відповідає критеріям Нобеля не тільки за своєю творчістю, а й за віком: Валерій Шевчук. Та ось біда – не перекладений!»
У телесюжеті про Шевчука, записаному кілька місяців тому, я сказав, що Шевчук (як на мене) — чи не єдиний український літератор свого покоління, який міг би конкурувати зі світовими авторами за увагу західних (і світових) читачів. Зокрема це було можливим у деяких сприятливих історичних обставинах: у ранніх 1990-х та після Помаранчевої Революції.
Однак проблема відсутності перекладів — це справді біда. Останніми роками нарешті появилося декілька фахових англомовних перекладів: «Око прірви» в перекладі Ольги Рудакевич, «Місяцева зозулька із ластів’ячого гнізда» в перекладі Миросі Стефанюк, «Місячний біль» у перекладі Юрія Ткача. Утім, всі вони — видання невеличких, маловідомих видавництв і, попри те, що два перші твори вільно доступні в інтернеті, вони досі не викликали широкого критичного відгуку.
Незабаром Видавництво КІУСу видаватиме збірку перекладів малої прози Шевчука і драматичну адаптацію «Птахів з невидимого острова» (в антології модерної української драми). І все це уже якийсь початок, та цього аж ніяк не досить: потрібні переклади на інші західноевропейські мови, а насамперед потрібні переклади основних текстів Шевчука, включно з великими романами «Дім на горі» та «Три листки за вікном».
А втім, чи не найважливіше (чого не замінить жодна Нобелівська премія) те, щоб Шевчука читали насамперед його співвітчизники в Україні. На щастя, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА перевидала цього року «Дім на горі» (уже давно недоступний), та чи не дивно, що «Три листки за вікном», за які авторові присудили Шевченківську премію, не перевидавалися в Україні ще з 1980-х? Невже справді нема попиту?
Марко Роберт Стех. «ОЧИМА КУЛЬТУРИ». № 5. Про Валерія Шевчука.
Усі телесюжети канадської телепрограми КОНТАКТ можна дивитися на порталі телемережі